Анкілозуючий спондиліт: біль у спині у молодих

Кожна людина хоча б раз у житті стикалася з болем у спині. У більшості випадків такий дискомфорт пов’язаний із незручною позою, фізичними навантаженнями або стресом, але за цими симптомами можуть ховатися різні патології. Найчастіше діагностують хворобу Бехтерєва, яка відома ще під назвою анкілозуючий спондиліт. Як зрозуміти, що біль у спині є саме цією хворобою? Як виявити захворювання на ранніх стадіях і впоратися з ним? Розберемося далі. 

Зміст:

1. Причини розвитку анкілозуючого спондиліту
2. Класифікація анкілозуючого спондиліту
3. Симптоматика хвороби Бехтерєва
4. Як проводиться діагностика хвороби Бехтерєва
5. Лікування анкілозуючого спондиліту
6. Профілактика хвороби Бехтерєва
7. Висновки

Анкілозуючий спондиліт – це захворювання, що має хронічний перебіг і системний характер. Хвороба характеризується патологічними процесами в дрібних суглобах хребетного стовпа, крижово-клубових з’єднаннях і навколишніх тканинах. Хвороба Бехтерєва супроводжується запальним процесом з подальшим порушенням рухливості та повним знерухомленням, що викликає біль у спині та призводить до обмеження функцій хребта.

Анкілозуючий спондиліт – це хронічне ревматичне захворювання. Без належного лікування та профілактики хребці зростаються між собою, що робить хребет малорухливим і жорстким. Частота випадків захворювання різна, але фахівці зазначають, що патологія вражає молодих людей віком від 17 до 40 років. У медичній практиці зазначається, що на захворювання частіше страждають чоловіки, ніж жінки.

Причини розвитку анкілозуючого спондиліту

Точна причина розвитку хвороби Бехтерєва досі невідома медицині. Численні дослідження показують, що захворювання викликається комбінацією генетичних, імунологічних та навколишніх факторів, включаючи:

• генетичну схильність. Дослідження показали, що пацієнти, які страждають на анкілозуючий спондиліт, мають ген HLA-B27, який збільшує ризик розвитку хвороби;
• імунні реакції. Аутоімунні реакції можуть сприяти розвитку запальних процесів у суглобах і хребті, коли імунна система атакує власні тканини;
• перенесені інфекції. Фахівці дійшли висновку, що деякі бактеріальні кишкові інфекції можуть призвести до розвитку хвороби Бехтерєва через тригерну активацію імунної системи;
• запалення кишечника. Кишкові захворювання можуть бути пов’язані з анкілозуючим спондилітом, що свідчить про взаємозв’язок між запаленням суглобів і кишечника;
• вікові фактори. Найчастіше хвороба вражає молодих людей, зокрема чоловіків віком від 17 до 40 років.

Ці фактори можуть впливати на розвиток захворювання, але точне визначення їхнього впливу та взаємодії досі залишається предметом дослідження. Розуміння причин допоможе виявити патологію на ранніх стадіях та запобігти прогресуванню хвороби.

Класифікація анкілозуючого спондиліту

Анкілозуючий спондиліт є хронічним запальним захворюванням, що вражає крижово-клубові суглоби та суглоби хребетного стовпа, що призводить до анкілозу. Патологію можна класифікувати за кількома ознаками.

Анкілозуючий спондиліт має аутоімунну природу, адже імунна система організму може помилково атакувати власні тканини, з яких утворюються суглоби, запускаючи запальні процеси, що призводять до їхнього пошкодження.

Симптоматика хвороби Бехтерєва

Симптоми анкілозуючого спондиліту розвиваються непомітно. Спочатку людина відчуває лише легкий дискомфорт і біль у попереку, який з часом супроводжується скутістю, а потім і обмеженням рухливості. Пацієнт може тривалий час списувати біль на втому, фізичні навантаження, спорт. Типовими проявами хвороби вважаються:

• біль у спині та скутість у ранковий час. Характерною ознакою є біль у попереку, який посилюється до вечора та вщухає у спокої. Під час розвитку патології біль посилюється ввечері та рано вранці, тому він може з’являтися після сну. Як відзначають пацієнти, біль може вщухати після фізичної активності;
• порушення рухливості та постави. У міру прогресування захворювання відбувається деформація хребетного стовпа, змінюється постава, людина сутулиться, голова нахиляється вперед, а спина округлюється. Людині стає важко повернути голову, нахилитися. У процес також залучається грудний відділ і ребра, внаслідок чого зменшується об’єм грудної клітки, стає важко дихати, що призводить до частих респіраторних інфекцій, а також задишки;
• супутня симптоматика. У більшості пацієнтів розвивається запалення суглобів: вони набрякають і болять. Також хвороба може характеризуватися запаленням очей, проблемами з серцем, остеопорозом, псоріазом, болем у п’ятках, асиметричним запаленням суглобів, захворюваннями кишечника.

Важливо розуміти, що симптоматика може варіюватися за інтенсивністю та поширеністю, що може бути схоже на інші хвороби. Виявлення цих симптомів має стати приводом для звернення до фахівця з метою подальшого обстеження та встановлення діагнозу. Від звичайного болю в спині анкілозуючий спондиліт відрізняє хронічний біль, який триває понад три місяці без видимих причин. Він не зменшується у спокої, а посилюється при тривалому сидінні та лежанні, а також з’являється ранкова скутість. У такому стані знеболюючі препарати не дають ефекту, а нестероїдні засоби протизапальної дії полегшують стан.

Як проводиться діагностика хвороби Бехтерєва

Діагностика хвороби Бехтерєва вважається складним процесом, оскільки захворювання розвивається поступово і має різноманітні симптоми. Саме тому ця патологія вимагає комплексного підходу, щоб можна було відрізнити її від інших захворювань. Для діагностики хвороби фахівець:

• збирає анамнез. Лікар опитує пацієнта щодо симптомів, збираючи детальну медичну історію, включно із тривалістю болю та ранкової скутості. Також важливим етапом анамнезу є збір інформації про сімейну історію запальних захворювань суглобів;
• проводить фізичний огляд. Фахівець оцінює ступінь обмеження рухливості суглобів і хребта, враховуючи гнучкість, біль, який виникає під час огляду. Також лікар може провести тести на гнучкість при різних рухах;
• призначає рентгенографію хребта та сакроіліаційних суглобів. Даний метод дослідження вважається основним інструментом для виявлення структурних змін, включаючи зрощення хребців, зміни в кістковій структурі хребта, зрощення суглобових країв. Рентгенівські знімки показують ступінь ураження суглобів, що допоможе в процесі діагностики анкілозуючого спондиліту;
• призначає МРТ. Магнітно-резонансна томографія дозволяє виявити ранні зміни в суглобах і хребті, які можуть бути непомітними на рентгенівських знімках. МРТ є особливо важливою на ранніх стадіях розвитку захворювання;
• призначає аналіз крові. Лабораторні аналізи крові вимірюють показники запалення та визначають наявність гена HLA-B27. Наявність цього гена підтверджує схильність до розвитку анкілозуючого спондиліту.

Ці діагностичні методики допомагають лікарю точно діагностувати хворобу Бехтерєва, а також розробити стратегію лікування, яка враховуватиме стадію та тяжкість захворювання. Своєчасна діагностика важлива для запобігання прогресуванню патології.

Лікування анкілозуючого спондиліту

Лікування хвороби Бехтерєва спрямоване на зменшення симптоматики, підтримку рухливості суглобів і профілактику можливих ускладнень. Під час призначення терапії лікар враховує індивідуальні особливості пацієнта, стадію та характер перебігу патології, а також наявність супутніх захворювань. Для лікування призначають:

• нестероїдні протизапальні препарати. Ці засоби контролюють біль, зменшують запальний процес, що є головним фактором у терапії хвороби;
• біологічні агенти. Такі засоби націлені на специфічні частини імунної системи, які відповідають за запалення. Препарати можуть бути ефективними для пацієнтів, які не реагують на традиційне лікування;
• фізіотерапію. Лікар підбирає комплекс фізичних вправ, які допоможуть зберегти гнучкість та рухливість хребта й суглобів. Також фахівець призначає масаж і розтяжку для зняття м’язової напруги та зменшення болю;
• кортикостероїди. Ін’єкції стероїдів необхідні для зменшення запалення. Їх використовують у тих випадках, коли інші препарати не дають результатів;
• хірургічне втручання. У разі значних уражень суглобів та порушення рухливості лікар призначає артропластику або корекцію викривлень хребта.

Лікування анкілозуючого спондиліту проводиться під суворим наглядом лікаря, адже самолікування може призвести до несприятливих наслідків, аж до інвалідності,  неконтрольоване використання стероїдів і протизапальних препаратів може викликати проблеми зі шлунком, кишечником, серцево-судинною системою та іншими внутрішніми органами.

Профілактика хвороби Бехтерєва

Профілактичні заходи допоможуть уповільнити прогресування анкілозуючого спондиліту, зменшити його вплив на якість життя людини. Повністю уникнути патології практично неможливо, особливо якщо існує генетична схильність, однак дотримання певних рекомендацій допоможе зменшити симптоматику хвороби та підтримати загальний стан здоров’я. Фахівці рекомендують:

• регулярні фізичні вправи. Фізична активність зміцнить м’язи, підтримає гнучкість суглобів. Найчастіше фахівці рекомендують розтяжку, аеробні вправи, пілатес, йогу;
• збалансоване харчування. Варто додати до свого раціону жирні кислоти та зелені листові овочі. Також рекомендується зменшити споживання цукру та перероблених продуктів, що допоможе зменшити запальний процес. Правильний прийом вітаміну D і кальцію важливий для здоров’я кісток;
• підтримувати здорову вагу. Зайві кілограми чинять додатковий тиск на суглоби, включаючи коліна, стегна і хребет. Утримання ваги на нормальному рівні допоможе уникнути перевантажень і зменшити ризик пошкодження суглобів;
• відмовитися від куріння. Шкідлива звичка у вигляді куріння погіршує кровообіг, що може сприяти запаленню та негативно впливати на перебіг анкілозуючого спондиліту;
• регулярно відвідувати лікаря. Медичні огляди дозволять моніторити стан здоров’я, що особливо важливо, якщо в родині були випадки хвороби Бехтерєва.

Дотримання профілактичних заходів допоможе знизити ризик розвитку анкілозуючого спондиліту, а також поліпшити загальний стан здоров’я пацієнта.

Висновки

Анкілозуючий спондиліт – це хронічне захворювання, яке вражає суглоби та з часом призводить до їхнього знерухомлення внаслідок анкілозу. Хвороба може розвинутися в будь-якому суглобі, проте найчастіше вона вражає хребетний стовп, зокрема крижово-клубові суглоби. У рідкісних випадках у захворювання втягуються паравертебральні м’які тканини. Хвороба найчастіше діагностується у чоловіків у віці до 40 років. Захворювання вважається невиліковним, проте при правильному та своєчасному лікуванні вдається досягти позитивної динаміки та стійкої ремісії, призупинивши дегенеративні зміни тканин.