fbpx
Урохолум

Сила природи для ваших нирок!

Рослинний препарат 10 лiкарських рослин
Урохолум

Для лікування та профілактики:

  • Циститу
  • Уретриту
  • Сечокам’яної хвороби
  • Захворювань нирок

Вікові рамки:

дорослим і дітям
від 12 років

Терапевтична дія:

  • Знімає спазм
  • Проявляє протизапальну дію
  • Полегшує сечовипускання

Упаковка:

по 25 мл або 40 мл
у флаконі в пачці

Інші форми випуску Урохолум
від ЦИСТИТУ та ЗАХВОРЮВАНЬ НИРОК

Урохолум

Цистит — це одне з найпоширеніших захворювань сечостатевих органів, при якому відбувається запалення стінки сечового міхура.

Симптоми циститу

  • біль у нижньому відділі живота

    біль у нижньому відділі живота

  • часті позиви до сечо-випускання

    часті позиви до сечо-випускання

  • підвищення температури тіла

    підвищення температури тіла

  • різі та печіння при сечовипусканні

    різі та печіння при сечовипусканні

  • зміна кольору сечі

    зміна кольору сечі

  • кров у сечі

    кров у сечі

причини якi провокують
виникнення
цистита
  1. 1 порушення
    правил
    особистоï
    гiгiєни
  2. 2 переохолодження
    загальне
    i локальне
  3. 3 регулярне
    вживання
    гостроï ïжi
  1. 4 вживання
    неякiсноï
    води
  2. 5 перенесення
    генiтальноï
    iнфекцiï
  3. 6 психоемоцiйний
    стрес
  1. 1 порушення
    правил
    особистоï
    гiгiєни
  2. 2 переохолодження
    загальне
    i локальне
  3. 3 регулярне
    вживання
    гостроï ïжi
  4. 4 вживання
    неякiсноï
    води
  5. 5 перенесення
    генiтальноï
    iнфекцiï
  6. 6 психоемоцiйний
    стрес

Цистит — це одне з найпоширеніших захворювань сечостатевих органів, при якому відбувається запалення стінки сечового міхура. Лікування циститу у жінок – особливо часта проблема. Хворіють на цистит в основному жінки, так як через певні анатомічні особливості жіночого організму, вони мають більш короткий і широкий сечовивідний канал, по якому інфекція потрапляє в сечовий міхур значно легше, ніж у чоловіків. В деяких випадках спровокувати розвиток циститу може патологічний процес, що почався в кишечнику, з яким сечовий міхур пов’язаний так само тісно, як і зі статевими органами, і лімфатичними судинами. Іноді цистит,як ускладнення,виникає внаслідок таких хвороб, як грип, тонзиліт, гайморит, фурункульоз, коли бактерії проникають в сечовий міхур з потоком крові.

Так що, як правило, завжди в основі такого неприємного захворювання, як цистит, лежить інфекція, збудником якої може бути кишкова паличка, протей, стафілокок, різні грибки, трихомонади та інші мікроорганізми. Але так як слизова оболонка сечового міхура має значну стійкість до інфекції, одного інфікування зазвичай недостатньо для розвитку циститу. А тому нерідко перші симптоми захворювання відчуваються тільки після переохолодження, перевтоми, виснаження, а також після важких захворювань або операцій, порушення відтоку і застою сечі, які в свою чергу можуть виникнути на фоні деяких інших захворювань сечостатевих органів. Потреба в лікуванні циститу у чоловіків виникає не так часто, як правило, тільки при хронічному запаленні сусідніх органів (передміхурової залози, кишечника, сечівника, яєчка і його придатка). Захворювання починається гостро. Головний його прояв — часте і болюче сечовипускання, що супроводжується болем ще й в надлобковій ділянці. Інтенсивність болю при сечовипусканні наростає і набуває майже постійного характеру. У важких же випадках захворювання підвищується температура, з’являється нудота, блювання, сеча стає непрозорою, з молочним відтінком. Лікування циститу повинно бути найбільш оптимальне. Важливо,щоб препарат чинив протизапальну, діуретичну, анальгезуючу дію і при цьому був безпечним та ефективним. Такі властивості мають трави у складі Урохолуму.

Пісок у нирках
чи сечокам’яна хвороба?

Сечокам’яна хвороба (СКХ) – це захворювання, яке характеризується утворенням конкрементів в органах сечовидільної системи.
При сечокам’яній хворобі в нирках, сечовому міхурі може утворюватись пісок, а згодом і камінці.

Симптоми сечокам’яної хвороби

  • кров у сечі

    ниркова коліка (больовий синдром)

  • кров у сечі

    часті позиви до сечо-випускання

  • кров у сечі

    нудота

  • кров у сечі

    блювота

  • кров у сечі

    підвищення температури тіла

  • кров у сечі

    озноб

Сечокам’яною хворобою сьогодні страждають уже до 5% населення. За прогнозами фахівців, ця цифра, на жаль, буде рости і далі, так як дане захворювання безпосередньо пов’язане з тим, що ми п’ємо і їмо. Повсюдне забруднення грунту погіршує склад води, в тому числі питної. Рафіновані продукти і консерви не забезпечують нас вітамінами, а їх недолік (особливо вітамінів А і В) сприяє «відкладанню» каменів у нирках. Частіше страждають сечокам’яною хворобою люди молоді й працездатні — від 30 до 55 років.
За структурою ниркові камінці бувають різні — сечокислі, цистинові, оксалатні… Визначити, який саме мінерал ви виростили всередині, важливо!
Хоча б для того, щоб, звільнившись від наявного каменю, постаратися уникнути нових. Так як сечокам’яна хвороба пов’язана із загальним обміном речовин в організмі, позбавлення від каменю зовсім не означає виліковування.

Довгий час камінь може ніяк себе не проявляти. Але це безпечно тільки в тих рідкісних випадках (у 3-5% хворих), коли камені можуть вважатися «клінічно незначущі» — не тільки «мовчать», але і не порушують функцію нирки на протязі багатьох років. Однак все до пори до часу, тому таким пацієнтам все-таки необхідно періодично відвідувати лікаря-уролога.

Камінь в нирці дає про себе знати приступом ниркової кольки. Коли це відбудеться, залежить зовсім не від його розміру, а від того, де саме камінь знаходиться, чи перекрив він відтік сечі. Як розпізнати напад ниркової коліки:

Основні симптоми це:

  • раптовий гострий біль в попереку з одного боку;
  • біль віддає в живіт, вниз до сечового міхура і статевих органів;
  • людина «не знаходить собі місця»;
  • з’являються нудота, блювання, метеоризм;
  • озноб, підвищення температури (дуже небезпечно! Ознака приєднання гострого пієлонефриту — запалення нирки)

Мінеральні води наших курортів в якості лікування можуть рекомендуватися, тільки якщо камінь маленький — від 0,3 до 0,7 см і завдяки цьому може легко відійти з організму. І вже чого точно не варто робити — так це відправлятися на курорт всупереч думці лікаря, який пропонує вам оперативне видалення каменя. Тим більше що на сьогоднішній день операції можливі досить щадні. Сьогодні ниркові камені вміють дробити, і метод цей — дистанційна літотрипсія (ДЛТ) — широко застосовується практично у всіх урологічних клініках. Він дозволяє звести до мінімуму важкі ускладнення, які спостерігалися при відкритих операціях. Однак ДЛТ теж вважається оперативним втручанням, і в неї є свої протипоказання. Не варто сподіватися, що вже на наступний день нирки будуть абсолютно «чистими»! Дроблення лише руйнує камінь до дрібних частинок. А ось процес їх виходу з сечових шляхів може зайняти не один тиждень і супроводжуватися ниркової колькою, пережити яку допоможуть лише знеболюючі препарати та спазмолітики. При цьому важливо спостереження уролога — адже в 4-5% випадків фрагменти каменя можуть на якийсь час перекрити сечовід.

Не можна дробити камені:

  • якщо пацієнт багато важить — більше 130 кг (технічно неможливо!);
  • вагітним;
  • тим, хто страждає на гемофілію, аневризму аорти та ниркової артерії, захворюваннями шлунково-кишкового тракту (у стадії загострення);
  • якщо є пухлини нирок, кров у сечі у великій кількості, гострий пієлонефрит і активна фаза хронічного пієлонефриту.

З профілактичною метою та для розчинення конкрементів, виведення піску, застосовують фітопрепарати, які володіють літолітичною (розчинення каменів), протизапальною, діуретичною, дезінтоксикаційною, спазмолітичною, кровоспинною дією. Усі вищеперераховані ефекти поєднують в собі компоненти препарату Урохолум.

Хвороби нирок?

Нефрит — це група запальних захворювань нирок, які відрізняються причинами запалення і ділянками органу, залученого в патологічний процес. Нефрити вражають ниркові клубочки, канальці і інтерстиціальну ниркову тканину. Виділяють первинні нефрити і вторинні нефрити (виникають в результаті іншого захворювання, наприклад, цукрового діабету).

Основні види нефриту:
Гломерулонефрит; Пієлонефрит; Інтерстиціальний нефрит.

 

Гломерулонефрит — це запалення нирок аутоімунної природи, при якому відбувається ураження переважно ниркових клубочків, в меншій мірі канальців. Гломерулонефрит протікає у вигляді гострого або хронічного процесу з повторними загостреннями і ремісіями. Хронічна форма захворювання є найбільш частою причиною хронічної ниркової недостатності. Первинні гломерулонефрити розвиваються через порушення структури нирок. Вторинні гломерулонефрити виникають найчастіше після перенесеної ангіни, пневмоній, тонзилітів, інфекцій верхніх дихальних шляхів, скарлатини. Оскільки процес аутоімунний, захворювання неухильно прогресує. Хворий відчуває слабкість, головний біль, нудоту, спрагу.Він швидко худне і страждає проносами. Язик та шкіра стають сухими. Пієлонефрит — це запалення нирок, викликане бактеріальною інфекцією. Відбувається ураження ниркової балії (пієліт), чашочок і паренхіми нирки). Пієлонефрит — це найпоширеніший вид нефриту. Захворюванням частіше страждають жінки молодого та середнього віку. Інфекція проникає в нирки або через кров, та висхідним шляхом — з уретри і сечового міхура. Пієлонефрит може протікати як у гострій, так і в хронічній формі. Ознаки гострого пієлонефриту включають в себе біль в поперековій ділянці, підвищення температури тіла і нудоту. Інтерстиціальний нефрит — це запалення нирок, при якому відбувається ураження проміжної тканини і ниркових канальців, а також порушення функціонування нирок. Захворювання викликається вірусом вітряної віспи, кору і т.д., вакцинацією, банальною бактеріальною флорою, токсичними лікарськими препаратами. При цьому серйозному захворюванні необхідне комплексне лікування. Важливе місце займають фітопрепарати. Рослинні компоненти чинять протизапальну, спазмолітичну, анальгезуючу, дезінтоксикаційну, кровоспинну дію, зменшують набряки, знижують артеріальний тиск,нормалізують обмін речовин. Всі рослинні складові,які володіють вищенаведеними ефектами,поєднались у препараті Урохолум.


Нефроз (Нефротичний синдром) — ураження нирок, яке проявляється набряками та зсувами лабораторних показників. Нефротичний синдром може бути наслідком нефриту, амілоїдозу, пухлин нирок , нефропатії вагітних, хронічного пієлонефриту, системного червоного вовчака, діабетичного гломерулосклерозу, тромбозу ниркових вен. Часто розвиток нефротичного синдрому вказує на ниркову патологію не зовсім зрозумілого походження. В його розвитку мають значення імунологічні та метаболічні порушення у організмі. Виділяють первинний нефротичний синдром, який розвивається при ниркових захворюваннях, та вторинний, який розвивається ухворих наряду з іншими захворюваннями. Розвиток нефрозу пов’язаний з основними захворюваннями, більшість з яких викликані або супроводжуються імунними порушеннями.

Велике значення у розвитку нефрозу надається також різким розладам обміну речовин, в основному жирового та білкового, з наступним порушенням трофіки та проникності стінки капілярів клубочків. Білкові частинки та ліпоїди, що містяться у великій кількості в сечі хворих, вражають стінку канальців, викликаючи грубі дистрофічні зміни у нирках.Нефроз проявляється клінічно та лабораторно, що характеризується змінами у крові та сечі, набряками.У більшості хворих виявляють набряки ніг, які найчастіше розвиваються поступово, рідше гостро за 1-3 дні. Зростання набряків призводить до розвитку тяжких станів. Вміст білка у сечі досягає 30-40 г/л .Динаміка лабораторних показників дозволяє відносно рано визначити виникнення нефротичного синдрому, тоді як набряки приєднуються на пізній стадії. Більш перспективне лікування нефрозу при нефриті, а також при системному червоному вовчаку, аніж при амілоїдозі та цукровому діабеті. Важливо намагатися підвищити вміст білка у сироватці (введення плазми, анаболічних стероїдів, призначення високобілкової дієти при відсутності ниркової недостатності). Вилікувати нефроз допоможе препарат Урохолум.


Пієлонефрит — це запалення однієї або обох нирок, переважно бактеріальної природи. Мікроорганізми потрапляють у нирки або з потоком крові з осередку інфекції, або по сечоводах з уретри і сечового міхура (у цьому випадку пієлонефрит буває ускладненням уретриту або циститу). В цілому дівчата і жінки більш схильні до захворювання, ніж хлопчики і чоловіки, що пов’язано з тим, що у них коротша уретра. Пієлонефрит частіше вражає людей з діабетом або з ослабленим імунітетом .. Початок статевого життя, вагітність або пологи можуть викликати запалення нирок у жінок. Що стосується чоловіків, то розвитку пієлонефриту сприяє аденома передміхурової залози. Порушення нормального відтоку сечі створює сприятливі умови для розмноження бактерій. Крім того, до захворювання схильні люди з каменями у нирках. Причиною пієлонефриту зазвичай є ті ж бактерії, які викликають цистит.

Це мікроорганізми, які в нормі населяють кишечник людини кишечка паличка,клебсієла і т.д.. Але, потрапивши в сечовий міхур і нирки, вони викликають запальний процес. Гострий пієлонефрит характеризується підвищенням температури до 38-40 градусів, тупими болями в попереку, слабкістю, нудотою. Запалення нирок може супроводжуватися порушеннями сечовипускання, яке стає прискореним і провокує біль.При цьому сеча виглядає каламутною, і в ній може з’явитися кров. При правильному лікуванні гострий пієлонефрит завершується повним одужанням і не призводить до патологічних змін в нирках. Але в деяких випадках пієлонефрит набуває хронічного перебігу з періодичними загостреннями. Рідко в нирках в результаті захворювання може сформуватися абсцес, який необхідно видаляти хірургічним шляхом. Нагноєння супроводжується погіршенням стану хворого, різкими стрибками температури. Профілактика пієлонефриту полягає, перш за все, в своєчасному лікуванні захворювань, що сприяють його появі — аденоми передміхурової залози і каменів в нирках. Крім того, важливо вчасно звернутися до лікаря у разі циститу, при якому інфекція може поширитися на нирки з запаленого сечового міхура. Лікування пієлонефриту має бути комплексне. При пієлонефриті важливо підібрати оптимальне лікування. Важливо,щоб препарат чинив протизапальну,діуретичну, анальгезуючу, дезінтоксикаційну дію і при цьому був безпечним та ефективним. Такі властивості мають трави у складі Урохолуму.


Уретрит — це запалення сечовипускного каналу (уретри), яке викликається, в основному, бактеріями або вірусами. Симптоми уретриту включають в себе болюче сечовипускання, виділення з уретри, почервоніння і злипання країв її зовнішнього отвору. Уретритом хворіють як жінки, так і чоловіки. Захворювання може протікати без симптомів або з маловираженими симптомами. У чоловіків прояви уретриту, унаслідок анатомічних особливостей, більш відчутні. Якщо не лікуватися, інфекція може поширитися з уретри на інші органи — сечовий міхур у жінок, простату, яєчка у чоловіків. Можлива поява звуження сечовипускного каналу (стриктура уретри). Крім того, гострий уретрит може перейти в хронічну форму. Хронічний уретрит лікується набагато складніше, при цьому термін остаточного одужання значно затягується. Причиною захворювання можуть бути статеві інфекції, такі як гонорея, хламідіоз, уреаплазмоз, трихомоніаз, герпес (так звані специфічні уретрити).

В даному випадку зараження відбувається при незахищеному статевому контакті з хворою людиною. Неспецифічні уретрити виникають через умовно-патогенну мікрофлору, до якої відносяться стрептококи, стафілококи, кишкові палички, а також різного роду гриби. Розвитку уретриту сприяє зниження імунітету стінки сечовипускного каналу. Умовно-патогенні бактерії постійно потрапляють в уретру з шкіри або кишечника. Особливо сильний закид інфекції відбувається при статевому акті. Але зазвичай імунітет успішно справляється з бактеріями. Запалення виникає при зниженні захисних механізмів стінки уретри.Цьому сприяє переохолодження, важкі фізичні навантаження, вживання в їжу гострої та солоної їжі, алкоголю. Зрідка зустрічаються неінфекційні уретрити, які викликаються ушкодженнями сечівника, алергічними реакціями, змінами обміну речовин. Уретрит може виникати при сечокам’яній хворобі, коли камінь або пісок ранять стінки уретри. Досить рідко причиною уретриту може бути потрапляння інфекції в уретру по кровоносних і лімфатичних судинах з знаходяться в організмі вогнищ запалення. При уретриті важливо підібрати оптимальне лікування. Важливо, щоб препарат чинив протизапальну, діуретичну, кровоспинну, анальгезуючу дію і при цьому був безпечним та ефективним. Такі властивості мають трави у складі Урохолуму.

Унікальність

  • МОРКВА ДИКА

    (Daucus сarota) Морква дика має сечогінну, жовчогінну, заспокійливу, бактерицидну, спазмолітичну дію. У всіх частинах рослини присутня ефірна олія, яка надає їй специфічний запах. Крім того, плоди містять жирну олія, а ще флавоноїди. Препарати, виготовлені з моркви дикої, здатні розчиняти солі. З цієї причини насіння дикої моркви присутніє у складі лікарських препаратів, які вживають при лікуванні нирок, а особливо при каменях сечового міхура і нирок. Застосовують рослину при сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, дискінезії жовчовивідних шляхів, гострих і підгострих калькульозних пієлонефритах і холециститах.

  • М'ЯТА

    (Méntha) У медицині листя м’яти входять до складу шлункових, заспокійливих і жовчогінних чаїв, м’ятних крапель від нудоти, засобів, що підвищують апетит, протиспазматичних шлункових препаратів. Листя м’яти застосовують зовнішньо при невралгіях, як антисептичний засіб при запальних процесах, опіках, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, хрипоті, осиплості голосу, при бронхіті і бронхоектатичній хворобі, зубному болю; всередину — при шлунково-кишкових та печінкових кольках, як в’яжучий, протикашльовий, заспокійливий засіб, при нудоті та печії. У рослинах міститься ефірна олія (Олія м’яти перцевої), дубильні й смолисті речовини, каротин, гесперидин, аскорбінова, хлорогенова, кавова, урсолова і олеїнова кислоти, рутин, бетаїн, аргінін, нейтральні сапоніни, глюкоза, рамноза, фітостерини.

  • ОРТОСИФОН ТИЧИНКОВИЙ

    (Orthosiphon) Ортосифон тичинковий — чудовий сечогінний засіб при затримці сечовипускання, різних хворобах нирок і сечовивідних шляхів . При його вживанні сечогінний ефект супроводжується посиленим виділенням з організму хлоридів, сечової кислоти та сечовини. У Європі відомий з 1927 року, з тих пір його вживають дуже часто як сечогінний чай для виведення сечової кислоти і хлоридів. Потрібно також відзначити, що чай виявляє легку антисептичну дію. У нього є всі необхідні властивості, щоб з нього готувати настої для лікування захворювань сечовивідної системи.

  • ХВОЩ

    (Equisetum) Настой хвоща застосовують як сечогінний, протизапальний, кровоспинний, загально-зміцнюючий, ранозагоювальний і в’яжучий засіб. Допомагає він при серцевій недостатності, покращує водно-сольовий обмін. У народній медицині, крім цього, траву хвоща застосовують при лікуванні злоякісних новоутворень, зовнішніх і внутрішніх кровотеч, жовчно- та сечокам’яній хворобах.

  • СПОРИШ

    (Polygonum aviculare L.) З глибокої давнини застосовувала народна медицина спориш як в’яжучий і кровоспинний засіб при проносах, виразці шлунка, хворобах печінки, нирок і сечового міхура. В деяких країнах настоями споришу лікують туберкульоз. У Болгарії кашка зі свіжої трави застосовується для лікування ран, які погано загоюються. Трава споришу — комора цінних біологічно активних речовин. У ній містяться флавоноїди, гіркоти, смоли, дубильні речовини, вітаміни С, Е, К, провітамін А, слиз, а також сполуки кремнієвої кислоти. Настої і відвари споришу застосовують при туберкульозі нирок і легень, при кровотечах після пологів. Відвари рекомендують для полоскань при запаленні порожнини рота і слизової оболонки губ. Особливо ефективний спориш при лікуванні порушень сольового обміну. Есенцію зі свіжої трави використовують у гомеопатії.

  • ХМІЛЬ

    (Humulus L.) У народній медицині шишки хмелю застосовували як апетитну гіркоту і лактогенний засіб, при хворобах селезінки, печінки і жовчного міхура, гастриті, туберкульозі легень, циститі, набряках, малярії, екземі, при порушенні обміну речовин; коріння — при мігрені, жовтяниці. Рослини використовували зовнішньо, як болезаспокійливе при невралгії, радикуліті, подагрі, забоях, для ароматичних ванн, для лікування фурункульозу, виразок, лишаїв і екзем; відваром шишок хмелю миють голову від лупи і для зміцнення волосся при ранньому облисінні. Зміст гірких речовин змінюється в залежності від сорту хмелю та умов обробки (кліматичних і грунтових), а також від терміну збирання. Найбільша кількість гірких речовин міститься на початку побуріння плодів. У супліддях хмелю містяться ефірна олія (до 3%), хмелеві смоли, віск, камедь, гіркі речовини (16-26%), валеріанова, n-амінобензойна і хмелева кислоти, глікозид лупулін, каротин, аскорбінова кислота, холін, тіамін, нікотинова кислота, дубильні речовини (3%), флавоноїди.

  • РИЛЬЦЯ КУКУРУДЗИ

    (Zea mays L.) Кукурудза — однорічна культивована рослина з сімейства злаків. Для лікарських цілей використовуються пучки стовпчиків з приймочками, звані «кукурудзяними приймочками». Вони здавна застосовуються в народній медицині як сечогінний і жовчогінний засіб. Препарати кукурудзяних рилець збільшують секрецію жовчі, зменшують в ній щільний залишок, знижують в’язкість, питому вагу і вміст білірубіну. Застосовують їх у вигляді настоїв і рідкого екстракту при холециститі, холангіті, гепатиті і жовчнокам’яній хворобі. Рильця кукурудзи містять сітостерол і стигмастерол, з них також виділено антигеморагічна речовина — вітамін К.

  • ЗВІРОБІЙ

    (Hypericum L.) Рослина користується широкою популярністю в традиційній медицині. Здавна його застосовували всередину як кровоспинний і протизапальний засіб, при лікуванні маститу, анемії, геморою, жовтяниці, мігрені, гіпертонії, кашлю, шлункових і легеневих захворювань, а також при захворюваннях печінки, нирок, дихальних шляхів. Використовували траву звіробою і як зовнішній засіб при лікуванні ран, виразок, пролежнів, алергії, висипці. Препарати звіробою знімають спазми кровоносних судин,мають капілярозміцнюючу дію, покращують венозний кровообіг і кровопостачання деяких внутрішніх органів, збільшують діурез. Гірка речовина, що міститься в траві звіробою, збуджує секрецію шлунка, покращує апетит.

  • БУЗИНА

    (Sambucus) Препарати з квіток бузини чорної мають потогінну, сечогінну, протизапальну, дезінфікуючу дію. Їх застосовують у вигляді настоїв, напарів, відварів; при застуді, грипі, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, нирок і сечового міхура, для полоскання порожнини рота. У квітках бузини є глікозид самбунігрін та ін, ефірна олія (0,27-0,32%), холін, рутин; алкалоїди кониїн і сангвінарин; каротин; кислоти: аскорбінова, оцтова, яблучна, хлорогенова, кавова, валеріанова і др.; рутин, дубильні речовини, слиз, пентозани, смоли, мінеральні солі; ефірна олія, істотною частиною якої є терпени.

  • БЕРЕЗОВІ БРУНЬКИ

    (Gemmae Betulae) Березу традиційно використовували в лікувальних цілях: настої з березових бруньок і листя — як сечогінний, бактерицидний і ранозагоювальний засіб, а олійну витяжку з березових бруньок — як дерматологічний засіб. У бруньках берези повислої (так само як і пухнастої) міститься приблизно 3-5% ефірної олії, основними компонентами якої є біциклічні сесквітерпеноіди. Бруньки містять також смолисті речовини, алкалоїди, аскорбінову кислоту, флавоноїди і вищі жирні кислоти.

Технологія

Виробництво поділяється на 3 етапи:

  1. На першому етапі — ми проводимо ретельний відбір лікарської рослинної сировини для крапель Урохолум та контролюємо її вирощування. У складі препатату містяться як дикорослі рослини, так і культивовані. Перші ми привозимо з екологічно чистих районів, де природні умови дозволяють зберегти у рослинах максимум корисних речовин.
    Вирощування культивованих рослин відбувається в найбільш оптимальних природних умовах — це дозволяє контролювати рівень та кількість активних та корисних компонентів.
  2. Суть другого етапу виробництва в тому, щоб під ретельним контролем, подрібнити та сформувати рослинну суміш. Кожен з десяти компонентів подрібнюється індивідуально до різних розмірів. Таким чином при екстракції отримуються тільки необхідні активні інгредієнти, а баластні речовини,які містяться в рослинах, ігноруються.
  3. Власне екстракція відбувається під час третього етапу виробництва. Кожна лікарська рослинна сировина має свої анатомо-морфологічні особливості, які потребують певних фізичних факторів впливу, що і було враховано при розробці технології екстракції. Це дає можливість отримати гармонізований за складом комплекс біологічно активних речовин. Високотехнологічне обладнання та інноваційний, спеціально розроблений метод екстракції, дозволяють зберегти максимум активних компонентів, які чинять терапевтичний ефект.
    Безумовно, під час усього триетапного процесу виробництва, досвідчені фахівці здійснюють контроль технології та якості готової продукції.
    Ефективність та безпечність отриманих крапель Урохолум грунтовно вивчена та доведена доклінічними та клінічними дослідженнями.