Міофасціальний біль: сучасні уявлення про причини

Міофасціальний больовий синдром є поширеним, але й недостатньо відомим явищем, яке часто приймають за просте перенапруження м’язів або звичайний біль у шиї чи спині. Люди можуть роками терпіти цей біль без належного лікування, навіть не підозрюючи, що причина дискомфорту криється в тригерних точках і порушеннях фасцій, які викликають локальний і іррадіюючий біль. Міофасціальний синдром обмежує діапазон рухів, викликаючи м’язову слабкість.

Зміст:

1. Чому розвивається міофасціальний синдром: причини
2. Види МФБС
3. Стадії розвитку та симптоми МФБС
4. Як проводиться діагностика міофасціального болю
5. Лікування міофасціального синдрому
6. Чому не варто ігнорувати міофасціальний біль
7. Висновки

Міофасціальний біль є хронічним станом, який характеризується утворенням локальних ущільнень у м’язовій тканині, що називаються тригерними точками. Ці точки є причиною дискомфорту при пальпації або русі. Саме вони обмежують діапазон рухів, викликаючи м’язову втому. МФБС – це поширене явище, яке найчастіше спостерігається у жінок середнього віку. Міофасціальний біль є неврологічним порушенням, при якому відбувається мимовільне скорочення м’язів, що супроводжується інтенсивним больовим синдромом. Діагностикою та лікуванням такої патології займається нейрохірург або невролог.

МФБС проявляється сильним болем у м’язах, що оточують хребетний стовп. Больовий синдром виникає через м’язові спазми, що викликаються дисбалансом у поперечно-смугастих міоцитах, який розвивається внаслідок травм, переохолодження, остеохондрозу. Тригерні точки мають розмір від 1 до 3 мм, проте спазм може розширитися, утворюючи великі зони надчутливості. МФБС вимагає обов’язкового медичного втручання. Якщо належне лікування відсутнє, то симптоматика може наростати, значно знижуючи якість життя людини.

Чому розвивається міофасціальний синдром: причини

Міофасціальний больовий синдром розвивається в результаті поєднання сприятливих і провокуючих факторів. Спровокувати патологію може:

• перевантаження м’язів. Надмірні фізичні навантаження, тренування, сидяча робота в одній позі, неправильне підняття маси;
• травми і мікротравми. Навіть легкі пошкодження, травми можуть розвивати тригерні точки в м’язах, що призводить до болю;
• стрес і психоемоційне перенапруження. Постійні стреси призводять до підвищеного тонусу м’язів, внаслідок чого формуються спазми;
• порушення постави. Багато захворювань на кшталт сколіозу, кіфозу, лордозу, плоскостопості, вальгусної деформації ніг можуть призвести до зміни навантаження на хребет;
• нестача руху. Сидячий спосіб життя, зайва вага, неврологічні розлади порушують рухи тіла, при яких відбувається перенапруження м’язових волокон.

Також причинами розвитку міофасціального больового синдрому можуть бути порушення обміну речовин, авітаміноз, гіподинамія, інфекційні ураження, інтоксикація організму внаслідок вживання наркотичних засобів, алкоголю.

Види МФБС

Основним проявом МФБС є ниючий, пульсуючий, стискаючий біль, який виникає в тригерних точках. Міофасціальний больовий синдром можна класифікувати за різними ознаками, в тому числі за типом тригерних точок. МФБС буває:

• первинним. У даному випадку біль виникає без видимих на те причин, він часто пов’язаний з гострим або хронічним перенапруженням м’язів;
• вторинним. У даному випадку патологія розвивається на тлі інших захворювань у вигляді остеохондрозу або отриманих травм. Вторинний МФБС розвивається у відповідь на первинні тригерні точки;
• гострим. Характеризується раптовим, різким початком і сильним болем;
• хронічним. При даному стані біль та інша симптоматика зберігаються протягом тривалого часу, він має періоди гострого загострення і ремісії.

Також фахівці виділяють активні і латентні точки. Активні проявляються болем при будь-якому русі, а латентні активізуються тільки під час пальпації. Класифікують патологію також за локалізацією: синдром може виникати в грудному, поперековому відділі, верхніх і нижніх кінцівках, шиї. Кожен вид вимагає індивідуального підходу до лікування і профілактики.

Стадії розвитку та симптоми МФБС

Фахівці виділяють три основні стадії розвитку міофасціального больового синдрому. Кожна стадія характеризується особливою симптоматикою, яка описана в таблиці.

Найчастішою проблемою при МФБС є обмеження амплітуди руху тіла внаслідок інтенсивного болю при стисканні м’язів. При огляді лікар може спостерігати асиметрію м’язів і наявність ущільнених тригерних точок. Часто пацієнт може відчувати віддалений біль від ураженої ділянки. Больовий синдром може мати ниючий або переймоподібний характер. Інтенсивність болю посилюється при поворотах тіла, рухах кінцівками. На третій стадії болючість може набути хронічного характеру. Крім болю, пацієнт може відчувати запаморочення, відчуття нестачі повітря, прискорене серцебиття, порушення сну, нудоту, слабкість.

Як проводиться діагностика міофасціального болю

Правильна діагностика МФБС є ключем до успішного лікування. Фахівці використовують комплексний підхід, який включає цілу низку методів:

• клінічний огляд. Лікар оглядає поставу пацієнта, амплітуду його рухів, проводить пальпацію м’язів, щоб виявити тригерні точки. Фахівець оцінює тонус м’язів, наявність вузлів, напруження фасцій. Особлива увага приділяється аналізу стану нервової системи, тестуванню рефлексів, виявленню оніміння і поколювання в кінцівках;
• збір анамнезу. Фахівець опитує пацієнта, уточнює симптоматику, тяжкість, ступінь перебігу болю, а також дізнається про спосіб життя людини і можливі причини дискомфорту;
• інструментальні методи. За необхідності лікар призначає пацієнту УЗД м’язів, МРТ, рентгенографію, щоб виключити структурні пошкодження і підтвердити функціональний характер болю. Подібні дослідження дають можливість детально оцінити стан м’язів, кісток, а також виключити інші патології і захворювання.

Тільки після правильної діагностики лікар може поставити діагноз і скласти індивідуальний план лікування, який допоможе усунути біль і відновити рухливість.

Лікування міофасціального синдрому

Лікування міофасціального больового синдрому безпосередньо залежить від типу, ступеня ураження нервів, а також тяжкості стану пацієнта і наявності супутніх захворювань. Найефективнішим методом лікування є комплексний підхід, а також усунення факторів, що викликали даний стан. Найчастіше лікар призначає:

• медикаментозну терапію. Головна мета терапії – усунення больового синдрому і розслаблення напружених м’язів. Для лікування призначаються анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби та міорелаксанти. При тривалому перебігу патології в якості доповнення можуть призначатися антидепресанти, що знижують дратівливість і дискомфорт, а також нормалізують психоемоційний стан пацієнта;
• масажі та мануальну корекцію. Під час масажу фахівець впливає на запалені зони, тренуючи м’язи, покращуючи їхнє кровопостачання, розтягуючи і стискаючи тригерні точки, відновлюючи їхній нормальний тонус. Також дані методи дозволяють опрацювати кістки, суглоби, підвищивши їхню рухливість;
• фізіотерапію. Сучасні фізіотерапевтичні процедури спрямовані на активізацію обмінних процесів в уражених м’язових волокнах. Вони відновлюють їхню функціональну активність. Найефективнішими процедурами вважаються високоіндуктивна магнітотерапія, лазерна терапія, ударно-хвильова терапія та електрофорез.

Ще одним ефективним методом вважається голкорефлексотерапія, яка сприяє посиленню кровотоку до ураженої ділянки і поступовому розслабленню напружених м’язів.

Чому не варто ігнорувати міофасціальний біль

Розпізнати міофасціальний больовий синдром можна за кількома яскраво вираженими ознаками, включаючи тривалий, блукаючий біль у м’язах без причини, який проявляється при натисканні; посилення больового синдрому при натисканні на певну точку, що свідчить про наявність тригерної зони; втому і зменшення сили м’язів; біль, не пов’язаний із запаленням кісток або суглобів. У разі появи цих симптомів варто звернутися за допомогою до лікаря. Не варто ігнорувати біль, інакше це може негативно закінчитися і призвести до:

• ризику хронізації. Тригерні точки можуть зберігатися в організмі людини роками. Без належного лікування вони не зникають, а періодично затихають або стають активнішими;
• погіршення рухливості та постави. Уникаючи рухів, які викликають біль, людина починає автоматично змінювати положення тіла, що може призвести до сколіозу, артрозу суглобів або дискомфорту в інших ділянках тіла.

Також до ускладнень такої патології можна віднести психоемоційні наслідки, адже постійний біль знижує настрій, може провокувати замкнутість, депресію, коли людина постійно відчуває біль і втрачає впевненість у своєму тілі.

Висновки

Міофасціальний больовий синдром є патологією, при якій в м’язах і фасціях формуються тригерні точки, які здатні викликати локальний біль, скутість, дискомфорт під час рухів. Головними причинами такого стану є перевантаження м’язів, травми, стрес, неправильна постава, різні захворювання. Своєчасно поставлений діагноз і призначене лікування у вигляді кінезітерапії, масажу, фізіопроцедур дозволяють людині повернутися до активного життя без ризику перетворити таку патологію на хронічний больовий синдром.

Саме тому для профілактики міофасціального болю слід стежити за поставою, уникати тривалого перебування в одній позі, вести активний спосіб життя, часто гуляти на свіжому повітрі, підтримувати збалансоване харчування, не допускати набору зайвої ваги, проходити курси масажу, додати в своє життя спорт, розминки і зарядку. Щоб не погіршити ситуацію, не допустити переходу болю в хронічну патологію, слід вчасно звернутися за допомогою до фахівців, дотримуватися рекомендацій лікаря, адже МФБС легше піддається лікуванню на ранніх стадіях. Нерідко міофасціальний біль пов’язаний із серйозними захворюваннями хребетного стовпа, а відсутність лікування може призвести до тяжких наслідків.