Гіпотиреоз: як гормональний дефіцит впливає на м’язову тканину

Гіпотиреоз представляє собою патологічний стан ендокринної системи, що виникає в результаті тривалої зниженої концентрації гормонів, які виробляє щитоподібна залоза. Ці гормони впливають на різні фізіологічні процеси в організмі, тому захворювання проявляється з боку різних внутрішніх органів і систем. Гіпотиреоз вважається досить поширеною патологією, на яку страждають, зокрема, люди похилого віку.

Зміст:

1. Причини розвитку гіпотиреозу
2. Класифікація гіпотиреозу
3. Симптоматика захворювання
4. Як проводиться діагностика гіпотиреозу
5. Методи лікування та профілактики гіпотиреозу
6. Вплив гормонального дефіциту на м’язову тканину
7. Висновки

Гіпотиреоз – це захворювання, за якого пацієнт відчуває нестачу гормонів щитоподібної залози. Головним завданням цих гормонів є управління обмінними процесами, тому під час розвитку хвороби можуть спостерігатися симптоми уповільненого метаболізму. Зниження функції щитоподібної залози вважається серйозним фактором, який у жодному разі не можна ігнорувати.

Ця патологія є найпоширенішою формою функціональних порушень щитоподібної залози. Хвороба зазвичай протікає непомітно і проявляється симптоматикою, яка не завжди привертає увагу людини. Нестача гормонів згодом здатна викликати різні системні зміни, що впливають на загальне самопочуття і здоров’я людини. Лікування захворювання передбачає призначення гормональних препаратів. У разі відсутності належної терапії у пацієнта можуть розвинутися негативні ускладнення у вигляді перикардиту, інфекційних процесів, імунних порушень.

Детальніше про препарат

Причини розвитку гіпотиреозу

Гіпотиреоз розвивається в організмі людини внаслідок множинних чинників. Причинами хвороби можуть бути:

• тиреоїдити. Це запальні процеси, що розвиваються в щитоподібній залозі. Найпоширенішим процесом вважається тиреоїдит Хашимото, у цьому разі імунна система починає атакувати клітини щитоподібної залози, що призводить до їхнього руйнування. У цьому разі орган втрачає здатність виробляти необхідну кількість гормонів;
• дефіцит йоду. Щоб щитоподібна залоза могла нормально функціонувати, їй необхідні різні поживні речовини і компоненти у вигляді йоду. Цей елемент необхідний для синтезу гормонів щитовидки;
• генетичні чинники. Також на розвиток хвороби впливають спадкові причини, які порушують процес синтезу гормонів;
• різні процедури та хірургічне втручання. Множинні медичні процедури та операції можуть негативно позначитися на стані щитоподібної залози;
• гіпопітуїтаризм. Це патологія, за якої гіпофіз не може виробляти необхідну кількість гормонів, що регулюють функцію щитоподібної залози. При нормальному функціонуванні гіпофіз виділяє тиреотропний гормон, що стимулює щитовидку до вироблення гормонів;
• дефіцит тироліберину. Рівень активності гіпофіза регулюють ліберини, що виробляються в гіпоталамусі. Якщо існують порушення транспортування тироліберину, в даному випадку рівень ТТГ починає знижуватися, що призводить до зменшення вироблення гормонів.

Іноді причиною розвитку гіпотиреозу може бути низька чутливість рецепторів клітин до гормонів. Простими словами, гормони можуть бути в нормі, проте організм людини на них практично не реагує.

Класифікація гіпотиреозу

У медицині гіпотиреоз класифікують за кількома ознаками. Існує кілька видів цієї патології, які розрізняються залежно від патогенезу та симптомів прояву хвороби. У таблиці наведено класифікацію захворювання.

Ця недуга може розвиватися у людей різного віку. Найчастіше щитоподібна недостатність трапляється в літніх пацієнтів. Захворювання розвивається внаслідок певних чинників, які знижують вироблення гормонів, необхідних для обміну речовин в організмі.

Симптоматика захворювання

Симптомами гіпотиреозу є різні ознаки, які спочатку можуть бути непомітними або малопомітними, саме тому визначити розвиток хвороби можна тільки в результаті аналізів і досліджень. До основних симптомів захворювання можна віднести:

• різкий набір маси тіла як у чоловіків, так і в жінок. Набір ваги відбувається внаслідок порушень обмінних процесів в організмі, що призводить до непереносимості холоду та гіпотермії;
• набряки. Набряклість проявляється на обличчі та кінцівках. Шкірні покриви стають сухими і грубими, шкіра починає лущитися, а волосся випадає;
• закрепи та здуття живота;
• можливе уповільнення серцевого ритму;
• швидку стомлюваність організму;
• у жінок може з’явитися менопауза, вторинна аменорея або рясні менструальні кровотечі;
• непереносимість холоду;
• забудькуватість;
• депресія, деменція, слабо виражена міміка обличчя.

До інших симптомів відносять грубий голос, сповільнене мовлення, емоційні порушення, нестабільну роботу нирок, плевральний або абдомінальний випіт. На тлі загального уповільнення метаболізму погіршується робота обмінних процесів у кісткових тканинах. Така патологія призводить до зниження щільності кісток і збільшує ризик отримання переломів. Симптоми захворювання можуть відрізнятися залежно від віку пацієнта, типу хвороби та її перебігу.

Як проводиться діагностика гіпотиреозу                                             

Оскільки симптоматика гіпотиреозу є неспецифічною, тому захворювання може тривалий період часу не проявлятися, щоб виявити патологію, необхідно звернутися до лікаря, який призначить низку аналізів і тестів, які допомагають визначити пригнічення активності щитоподібної залози. Спеціаліст вивчає анамнез пацієнта, проводить фізичний огляд і призначає:

• тест на ТТГ. За первинної стадії цей показник зазвичай починає підвищуватися, оскільки гіпофіз намагається компенсувати нестачу гормонів щитоподібної залози. Якщо ТТГ вищий за зазначену норму, це свідчить про порушення функції щитоподібної залози, що потребує подальшого дослідження;
• аналіз на Т4. Концентрація вільного Т4 важлива для загальної оцінки активних гормонів у складі крові. За наявності цієї недуги показники Т4 зазвичай знижені, а в тандемі з підвищеним ТТГ фахівець зможе підтвердити діагноз;
• тест на Т3. Цей аналіз призначають у рідкісних випадках, він допомагає визначити патологію за важких форм її перебігу;
• визначення аутоантитіл до щитоподібної залози. У разі підозри на аутоімунний тиреоїдит Хашимото пацієнту призначають цей аналіз, адже високий рівень антитіл може свідчити про атаку клітин щитоподібної залози імунною системою, що може призвести до запальних процесів і руйнування тканин органу;
• загальний аналіз крові та біохімію. Дані дослідження крові допомагають визначити вторинну форму захворювання;
• УЗД щитоподібної залози. Ультразвукове дослідження дає змогу оцінити розмір і структуру щитоподібної залози, визначити наявність вузлів, кіст і різних патологічних змін;
• біопсію. Цю маніпуляцію проводять у разі наявності вузлів і кіст на щитоподібній залозі, для цього беруть фрагмент органу, який відправляють у лабораторію для подальшого дослідження.

Якщо у пацієнта присутні супутні захворювання, тоді фахівець може призначити інші аналізи та дослідження. Також пацієнта можуть направити на консультацію до інших фахівців.

Методи лікування та профілактики гіпотиреозу

Для кожного окремого випадку схему лікування гіпотиреозу підбирають в індивідуальному порядку з урахуванням показників лабораторних аналізів і додаткових досліджень. Зазвичай проводять терапевтичне лікування, яке нормалізує рівень тиреотропонго гормону і роботу щитоподібної залози загалом. Завдяки комплексній терапії відбувається компенсування нестачі необхідних гормонів, які щитовидка не може виробляти або виробляє в невеликій кількості. Дозування гормональних препаратів підбирається для кожного пацієнта індивідуально в міру необхідності. Після проведення курсу терапії, якщо не досягається необхідного ефекту, то дозування препарату може бути збільшене.

Профілактики гіпотиреозу не існує. Щоб запобігти або сповільнити розвиток хвороби, варто вживати продукти з високим вмістом йоду. Здорова щитоподібна залоза є наслідком правильного та належного догляду за здоров’ям, а в цьому допоможе дієта, постійний контроль гормонів за допомогою здачі аналізів і проведення необхідних досліджень. У разі своєчасної діагностики, постановки діагнозу та комплексного лікування прогноз для пацієнтів із гіпотиреозом є сприятливим.

Вплив гормонального дефіциту на м’язову тканину

Гіпотиреоз є захворюванням щитоподібної залози, яке характеризується дефіцитом тиреоїдних гормонів. Хвороба не має яскраво-виражених симптомів, тому такий стан може діагностуватися за допомогою лабораторних аналізів і досліджень. Одним із симптомів недуги є м’язова слабкість, больові відчуття в суглобах, м’язах, непереносимість холоду, набряклість, артралгія, парестезія. Дефіцит гормонів щитоподібної залози по-різному впливає на організм людини, включно з м’язовою тканиною. Тиреоїдні гормони щитоподібної залози відіграють важливу роль у метаболізмі, а нестача гормонів може призвести до уповільнення обмінних процесів у м’язах.

Під час розвитку хвороби пацієнти спостерігають появу втоми, м’язового болю і слабкості, що спричиняє зниження витривалості, а також труднощі під час виконання повсякденних завдань. Ця патологія пов’язана зі зниженням синтезу білка в м’язових волокнах і зменшенням рівня АТФ, який є основним джерелом енергії для роботи м’язів. Гіпотиреоз здатний викликати м’язові болі, а також скутість і швидку стомлюваність. У рідкісних випадках може розвинутися міопатія, яка характеризується пошкодженням м’язових волокон і збільшенням рівня креатинкінази в крові. При тяжкому перебігу хвороби у пацієнта може спостерігатися руйнування м’язових клітин, що супроводжується вивільненням клітин у кровотік.

Висновки

Гіпотиреоз представляє собою особливу патологію, за якої спостерігається зниження концентрації гормонів щитоподібної залози в крові та чутливості тканин. Унаслідок хвороби здійснюється уповільнення всіх процесів, за які відповідальні гормони, включно із синтезом білка, мозковою діяльністю та енергетичним обміном. Внаслідок порушення метаболізму клітини можуть відчувати нестачу енергії, що призводить до погіршення роботи всіх внутрішніх органів. Також захворювання може характеризуватися нестачею селену та йоду, воно призводить до різних патологій шлунково-кишкового тракту, розвитку пухлини гіпофіза, зниження пам’яті, погіршення зору, м’язових болів, розтягнень м’язів і сухожиль. Щоб нормалізувати стан пацієнта, йому призначають замісну гормональну терапію, яка може тривати довічно.