Особливості діагностики та лікування хронічного фарингіту

Біль у горлі може виникати з різних причин. Однак якщо захворювання своєчасно і правильно не лікувати, воно може перейти у хронічну форму. Наприклад, у хронічний фарингіт.

Зміст:

1. Що таке фарингіт?

2. Види хронічного фарингіту

3. Причини хронічного фарингіту в дорослих і дітей

4. Симптоми хронічного фарингіту

5. Можливі ускладнення хронічного фарингіту

6. Діагностика захворювання

7. Чи можна вилікувати хронічний фарингіт?

8. Лікування хронічного фарингіту

9. Профілактика виникнення та рецидиву хронічного фарингіту

Що таке фарингіт?

Фарингіт – це запалення слизової оболонки глотки. Назва хвороби походить від грецького слова «pharynx», тобто «глотка». Факторів, що спричиняють первинне захворювання, декілька. В більшості випадків запальний процес зумовлюють віруси (приблизно в 70% випадків). Також збудниками хвороби можуть бути й різні види бактерій.

Ризик виникнення фарингіту зростає при:

• частому вдиханні повітря, яке містить виробничий пил та інші шкідливі домішки;

• переохолодженні глотки (вдихання дуже холодного повітря, споживання холодних напоїв та їжі);

• травмах слизової оболонки глотки.

Первинне захворювання частіше вражає дітей. На цю категорію пацієнтів припадає близько 40% діагностованих випадків. Натомість хронічна форма захворювання частіше трапляється у дорослих.

Якщо гострий фарингіт супроводжується вираженим болем у горлі, який посилюється при ковтанні, то перебіг хвороби у хронічній формі більш в’ялий.

Хронічна форма захворювання виникає як наслідок недолікованої чи лікованої неправильно гострої. Розвитку хронічного фарингіту також сприяють куріння, погана екологія, часті запальні процеси в носоглотці та порожнині рота, хімічні подразники. У групі ризику – особи з ослабленим імунітетом, тяжкими хронічними захворюваннями в анамнезі.

Хронічний фарингіт протікає легше, ніж гострий, однак його симптоми зберігаються довше – від 2 місяців і більше. Для цієї форми хвороби властиві рецидиви. В стадії загострення супроводжується симптомами, типовими для гострої фази запалення.

Оскільки глотка є частиною складної системи верхніх дихальних шляхів, то при наявності фарингіту інфекція найчастіше розповсюджується й на сусідні ділянки. Коли запальний процес уражає також носоглотку, говорять про назофарингіт. Якщо запалення поширюється з глотки на мигдалини – це тонзилофарингіт. Запальний процес, який вражає одночасно глотку та гортань, називається фаринголарингітом.

Види хронічного фарингіту

Для класифікації захворювання застосовують різні принципи. Зокрема за типом збудника/причини розрізняють фарингіти бактеріальні, вірусні, грибкові, алергічні, травматичні. З огляду на це розрізняють інфекційну та неінфекційну форму хвороби.

Хронічні фарингіти також розрізняють за специфікою змін слизової оболонки глотки, що виникають на тлі хвороби. За цієї ознакою є такі види хронічного фарингіту:

• Катаральний.

Розпізнати цю форму захворювання можна за червоною набряклою слизовою оболонкою на задній стінці глотки. Піднебінний язичок може набрякати й трохи подовжуватися. Слизові залози збільшуються, а вивідні протоки розширюються. Люди з хронічним катаральним фарингітом схильні до хропіння та обструктивного апное (патологічний стан, при якому уві сні дихання періодично переривається). Стан часто супроводжується відчуттям сухості в роті, а при вдихання може з’являтися печіння.

• Гіпертрофічний.

При цьому різновиді хронічного фарингіту лімфоїдна тканина збільшується, потовщуються всі шари слизової оболонки глотки. Розширюються кровоносні та лімфатичні судини. За піднебінними дужками чітко видно збільшені бічні валики глотки. На набряклій запаленій слизовій поверхні з’являються гранули, що візуально нагадують зерна червоного кольору. Звідси й інша назва патології – гранульозний фарингіт.

• Атрофічний.

Для цієї форми захворювання властива сухість, стонченість і часткова атрофія слизової оболонки горла. Поверхня задньої стінки зазвичай блідо-рожевого кольору з глянцевим блиском. Стан часто супроводжується сухим кашлем, першінням у горлі, накопиченням в’язкого слизу іноді з неприємним запахом. Головна небезпека цієї форми – незворотні зміни у тканинах глотки.

Причини хронічного фарингіту в дорослих і дітей

Розрізняють 2 типи факторів, що призводять до хронічного фарингіту – інфекційні та неінфекційні.

Інфекційні причини фарингіту:

Найбільш поширеними є вірусні фарингіти, які, щоправда, часто ускладнюються бактеріальними інфекціями та переходять у хронічну форму. Фарингіти грибкової етіології менш розповсюджені.

Серед бактеріологічних причин захворювання найбільш поширеною є бета-гемолітичний стрептокок групи А. Проте в більшості випадків хвороба розвивається на тлі одночасного інфікування кількома збудниками різних типів. Саме тому для ефективного лікування захворювання вкрай важливими є правильна діагностика збудника та комплексний підхід у терапії.

Щодо неінфекційних причин хронічного фарингіту, то найбільш поширеними серед них є такі:

• алергени, які потрапляють на слизову оболонку глотки, подразнюючи її і спричиняючи запальний процес;

• травми термічної, хімічної чи механічної природи, на тлі яких розвивається запалення тканини;

• хронічна закладеність носа – спричиняє порушення носового дихання й спонукає частіше дихати через рот, що призводить до пересихання і вразливості слизової оболонки глотки. Також при хронічних нежитях застосовують судинозвужувальні препарати, які можуть спричиняти погіршення стану слизової глотки. З цих причин одним із ключових моментів у лікуванні хронічного фарингіту є відновлення правильного носового дихання;

• синдром постназального затікання – супроводжується стіканням слизу з носової порожнини чи навколоносових пазух по задній стінці глотки;

• гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, при якій у глотку потрапляє кислотовмісний шлунковий сік.

Хронічний фарингіт може розвиватися на тлі деяких захворювань серцево-судинної чи ендокринної системи, при яких порушуються обмінні процеси в тканинах дихальних шляхів. До розвитку хвороби також можуть призводити анатомічні особливості (наприклад, надто широка глотка), гормональні порушення, деякі системні захворювання, променева хвороба, куріння, зловживання міцним алкоголем, застосування деяких лікарських засобів (особливо неправильне використання препаратів для місцевого нанесення).

Детальніше про препарат

Симптоми хронічного фарингіту

Прояви захворювання залежать від його причини та виду. Фарингіт, зумовлений вірусами, зазвичай протікає легше, ніж спричинений чи ускладнений бактеріальною інфекцією.

Люди із хронічною формою фарингіту часто скаржаться на затяжний сухий кашель. У багатьох хвороба супроводжується сухість у роті та накопиченням мокротиння у горлі. Проте іноді хронічний фарингіт може протікати практично безсимптомно чи з не надто сильними больовими відчуттями в горлі, які зазвичай посилюються навіть при незначному подразненні слизової оболонки глотки.

Щоб діагностувати, який вид хронічного фарингіту вразив хворого, необхідно знати типові симптоми кожного із них:

Найлегшим у перебігу та для лікування вважається катаральний фарингіт. Однак якщо його вчасно не діагностувати й не розпочати правильне лікування, хвороба може прогресувати до гіпертрофічної та атрофічної форми.

Якщо хронічний фарингіт зумовлений чи ускладнений грибковою інфекцією, то при огляді горла на слизовій глотки можна помітити сирнистий наліт білого кольору. Він легко знімається. Під нальотом можуть формуватися ерозії. В такому випадку перебіг хвороби супроводжується сильними болями в горлі.

На стадії загострення хронічного фарингіту будь-якої етіології та виду можливе підвищення температури тіла до 38°С. Слабкість та озноб при цьому бувають рідко. Можливе незначне збільшення шийних лімфатичних вузлів.

Можливі ускладнення хронічного фарингіту

Навіть якщо хронічний фарингіт протікає легко, не причиняючи хворому серйозного дискомфорту, ігнорувати захворювання вкрай небезпечно. Запальний процес та інфекційне ураження з часом можуть поширюватися по організму, вражаючи суміжні ділянки дихальної системи та інші органи.

Серед ускладнень, які може спричинити хронічний фарингіт є:

• ураження нижніх дихальних шляхів (бронхіт, трахеїт, ларингіт, пневмонія)

• запалення середнього вуха та навколоносових пазух;

• ревматизм;

• артрит;

• гломерулонефрит;

• запалення лімфовузлів шиї.

Нелікований хронічний фарингіт у дітей може призводити до педіатричних аутоімунних нейропсихічних розладів, асоційованих зі стрептококовими інфекціями.

Діагностика захворювання

Симптоми фарингіту на різних стадіях прогресування можуть нагадувати прояви інших захворювань верхніх дихальних шляхів. Без правильної діагностики біль у горлі та спричинений ним сухий кашель можна сплутати з ангіною, ларингітом, трахеїтом, іншими патологіями. А неправильно встановлений діагноз призводить до неправильного лікування захворювання, що своєю чергою небезпечне ускладненнями.

Підтвердити діагноз «хронічний фарингіт» може тільки кваліфікований лікар на підставі лабораторних аналізів і візуального огляду глотки пацієнта. В межах діагностики ЛОР проводить фарингоскопію – безболісний огляд глотки з допомого спеціального пристрою. Лікар оглядає стан слизових оболонок глотки та суміжних ділянок. Також виконується забір біоматеріалу з горла для встановлення збудника інфекції.

Чи можна вилікувати хронічний фарингіт?

Хронічний фарингіт, на відміну від гострого, лікується важче, проте повністю вилікувати хворобу й повернути нормальне самопочуття цілком реально. Виняток – стан, при якому в слизовій оболонці глотки вже відбулися незворотні процеси (наприклад, при атрофічному хронічному фарингіті). В таких випадках завдання терапії – усунути збудник (причину) хвороби, зупинити її прогресування та запобігти можливим ускладненням.

Лікування хронічного фарингіту

Лікування хронічного фарингіту передбачає комплексний підхід, який включає такі етапи:

• медикаментозну терапію;

• фізпроцедури;

• дотримання певної дієти та зміну способу життя.

Медикаментозна терапія у свою чергу передбачає застосування препаратів кількох груп:

• Для знищення інфекції, що призвела до запалення.

На цьому етапі застосовують засоби з антисептичною дією, які знищують інфекцію на слизових оболонках глотки та суміжних ділянках. Для цього найчастіше застосовують препарати місцевої дії з антимікробними властивостями. Один із найпопулярніших засобів цієї фармакотерапевтичної групи є Люгс – розчин для розпилення на основі йоду. Популярність препарату зумовлена його високою антисептичною ефективністю та безпечністю.

Якщо встановлено, що запальний процес ускладнений чи спричинений бактеріями, терапію доповнюють антибіотиками.

• Для симптоматичного лікування.

Для полегшення стану пацієнта можуть застосовуватися анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, жарознижувальні препарати.

• Для зміцнення імунітету.

Додатковим етапом медикаментозної терапії можуть бути вітамінно-мінеральні добавки, а також ліки, що сприяють зміцненню імунітету, підвищують опірність організму до інфекцій, пришвидшують відновлення після хвороби.

Фізіотерапевтична частина лікування хронічного фарингіту може включати електрофорез, УВЧ, інгаляції із застосуванням медикаментів і трав’яних екстрактів.

На період лікування запалення глотки лікар може порекомендувати тимчасово відмовитися від вживання продуктів, здатних подразнювати слизову горла. Наприклад, не вживати надто солону їжу, гостру, кислу, а також гарячі чи надто холодні страви. Для запобігання подразнення запаленої слизової краще в цей час вживати їжу без твердих великих часточок, віддаючи перевагу рідким стравам, пюре, паштетам тощо.

Для боротьби з інтоксикацією, що може супроводжувати запальний процес, важливо багато пити. Крім звичайної води, в раціон корисно включити багаті вітамінами соки, морси, відвари шипшини тощо.

Профілактика виникнення та рецидиву хронічного фарингіту

Основна рекомендація – уникати факторів, що можуть призвести до фарингіту:

• відмовитися від куріння, уникати пасивного куріння;

• дотримуватися гігієни ротової порожнини;

• повноцінно і збалансовано харчуватися та дбати про зміцнення імунітету;

• дотримуватися загальних санітарно-гігієнічних правил у період епідемій вірусних інфекцій;

• уникати переохолоджень;

• уникати травмування слизової глотки термічними, механічними чи хімічними способами.

У випадку появи перших симптомів болю в горлі, корисно застосовувати антисептичні засоби місцевої дії, які зупинять розмноження інфекції та її поширення по організму. Для цього можна скористатися йодовмісним спреєм Люгс. Одна з його переваг в тому, що діюча речовина ефективна проти широкого спектру мікробів, тож допоможе зупинити прогресування хвороби, спричиненої різними видами збудників.

Та найважливіше – своєчасно звертатися до лікаря, не займатися самолікуванням і не сподіватися, що біль у горлі мине самостійно.