Глосит – запалення язика та методи його лікування

Здавна зовнішній вигляд язика вважають дзеркалом стану здоров’я всього організму. Проте колір і структура слизової оболонки на цьому органі можуть змінюватися з різних причин. На його стан впливають численні фактори – від травм і місцевих інфекцій до системних розладів і генетичних проблем. Одна із найбільш поширених причин зміни зовнішнього вигляду язика – глосит.

Зміст

1. Що таке глосит?

2. Причини глоситу

3. Як протікає хвороба?

4. Різновиди глоситу

5. За якими симптомами розпізнати глосит?

6. Діагностика глоситу

7. Лікування глоситу

8. Можливі ускладнення глоситу

9. Профілактика глоситу

Що таке глосит?

Назва цього захворювання походить від грецького «glossa», що перекладається як «язик». Таким чином глосит – це запальне захворювання, яке вражає тканини язика. Хвороба може проявлятися як самостійна патологія чи виникати на тлі інших захворювань – хронічних, інфекційних, системних, алергічних.

В залежності від причини та особливостей протікання, глосит може проявлятися різними симптомами й негативно впливати на якість життя хворого. Прояви хвороби можуть варіюватися від набряку та несильного болю язика до утворення виразок. На тлі захворювання може змінюватися колір і текстура язика. Можливі порушення сприйняття смаку.

Запалення язика – доволі поширена проблема. Її діагностують приблизно в 15-20% людей. Причому за різними даними, частіше хвороба трапляється в осіб у віці 40 років. Частіше у жінок.

Ігнорувати прояви хвороби не слід, адже без своєчасної правильної терапії деякі різновиди глоситу можуть призводити до розвитку передракових станів. Рання діагностика та відповідна тактика терапії допоможуть не лише усунути неприємні симптоми, які спричиняють для пацієнта дискомфорт, а й запобігти більш серйозним ускладненням.

Причини глоситу

Глосит належить до групи поліетіологічних захворювань. Це означає, що хвороба може бути зумовлена різноманітними причинами та станами. Саме тому правильна діагностика – ключовий фактор для подальшого ефективного лікування.

Розрізняють такі основні причини запалення язика:

• механічні фактори – травми язика, спричинені прикушенням, травмуванням гострими краями зубів чи ортопедичними конструкціями, термічні чи хімічні опіки, куріння;

• інфекції – хвороба може бути зумовлена бактеріями (найчастіше стафілококами та стрептококами), вірусами (найчастіше герпесом і цитомегаловірусом), грибками (найчастіше роду Кандіда);

• алергічні реакції – запальний процес може розвиватися у відповідь на певні харчові алергени, лікарські засоби, деякі стоматологічні матеріали;

• системні захворювання – глосит може виникати на тлі дефіцитних станів, як-от анемія, дефіцит вітаміну В12 чи фолієвої кислоти, а також у результаті ендокринних розладів (гіпотиреоз, цукровий діабет), деяких аутоімунних захворювань;

• променева хвороба.

Найбільш частими причинами глоситу є механічні травми (майже у третині випадків), а також інфекції (на них припадає близько 25-30% випадків). У групі підвищеного ризику виникнення глоситу – люди з ослабленим імунітетом і генетичними розладами. На виникнення хвороби також впливають часті стреси, застосування деяких медикаментів (антибіотики, оральні контрацептиви), недостатнє споживання води, яке призводить до пересушування тканин і робить їх більш вразливими до травм та інфекцій.

Як протікає хвороба?

Незалежно від причини, що призвела до запалення тканин язика, патогенез хвороби в більшості випадків відбувається за такими етапами:

1. Пошкодження епітелію язика.

Під впливом того чи іншого фактору цілісність верхнього шару шкіри язика пошкоджується. Це активує місцеві захисні механізми та початок запальної реакції.

2. Запальний процес.

Зазвичай супроводжується набряком, гіперемією тканин, больовими відчуттями. В організмі в цей час відбувається інтенсивний викид речовин, що називають медіаторами запалення – гістаміну, цитокінів і простагландинів. Це своєю чергою призводить до розширення судин і підвищення їхньої проникності.

3. Розлади у процесі мікроциркуляції.

На тлі набряку й розширення судин погіршується кровообіг у тканинах язика. Це посилює запальний ефект. у деяких випадках може призводити до ішемічних змін (спричинені недостатнім кровопостачанням у тканини).

4. Зміни мікрофлори.

Запальний процес і пошкоджені тканини епітелію – ідеальні умови для розвитку патогенних мікроорганізмів. Такий стан може призводити до вторинного інфікування, а отже й до ускладнення наявного запалення.

5. Нейрогенні зміни.

На тлі запального процесу і пошкоджень у тканинах язика відбувається подразнення нервових закінчень. З цієї причини глосит часто супроводжується больовими відчуттями в язику. Нейрогенні зміни також можуть призводити до рефлекторних змін у слинних залозах і розладів процесу слиновиділення.

При цьому важливо розуміти, що патогенез глоситу може мати свої особливості в залежності від різновиду. До прикладу, деякі види хвороби супроводжуються ороговінням епітелію на язику, в той час як інші види глоситу відомі дистрофічними змінами тканин.

Детальніше про препарат

Різновиди глоситу

Лікування запалення язика має свою специфіку, в залежності від різновиду захворювання. Тому важливо вміти правильно діагностувати специфічні риси хвороби. Оскільки глосити за етіологією та патогенезом дуже розрізняються, для їхньої класифікації застосовують різні критерії.

За етіологією глосити бувають первинні (виникають і розвиваються як самостійне захворювання) та вторинні (є проявом інших проблем зі здоров’ям).

За характером перебігу розрізняють гострі та хронічні. Перші розвиваються швидко та супроводжуються вираженими симптомами. Другі мають не таку виражену симптоматику, тривають довго, перебіг хвороби складається з чергування гострих періодів і ремісії.

За клінічними проявами глосити бувають таких видів:

• катаральний – запальний процес протікає на слизовій оболонці язика;

• ромбовидний – запалення відбувається лише на ромбовидній ділянці на спинці язика;

• десквамативний – його ще називаються «географічним язиком», супроводжується відшаровуванням (десквамацією) епітелію на окремих ділянках органу;

• складковий – свою назву отримав через те, що на язику під час запалення формуються глибокі складки;

• гіпертрофічний – супроводжується збільшенням розмірів язика;

• атрофічний – проявляється атрофією сосочків язика;

• волосатий, або чорний – можна розпізнати за гіперплазією ниткоподібних сосочків язика.

За розповсюдженням запального процесу глосити бувають осередкові (коли патологічний процес вражає тільки певну ділянку на поверхні органу) та дифузні (процес поширюється по всій площі язика).

Розрізняють хворобу й за ступенем важкості, виділяючи 3 стани перебігу захворювання: легкий, середній, важкий.

Щодо розповсюдження різних видів глоситу, то, за статистикою, найбільш поширене катаральне запалення, на яке припадає близько 40% усіх випадків. Майже четвертина випадків – десквамативний глосит. У кожного п’ятого пацієнта із глоситом діагностують атрофічну форму хвороби. А складковий різновид трапляється приблизно в 10-15% випадків.

Щодо поширеності хвороби в різних ступенях важкості, то найчастіше діагностують глосити середньої важкості. На них припадає практично половина випадків, з якими пацієнти звертаються до лікаря.

Варто зазначити, що перебіг хвороби не статичний. Розпочавшись із симптомами однієї форми, з часом захворювання може отримати признаки глоситу іншого виду. До прикладу, катаральні форми без своєчасного та правильного лікування згодом часто прогресують до атрофічної форми.

Розуміння цих особливостей дозволяє лікарю правильно встановити діагноз, а пацієнту запідозрити, що з ним відбувається й своєчасно звернутися за медичною допомогою.

За якими симптомами розпізнати глосит?

Клінічні прояви хвороби мають свою специфіку, в залежності від форми, стадії захворювання та причини, що призвела до запалення. Проте є ряд типових проявів, за якими можна розпізнати глосит:

• зміни в зовнішньому вигляді язика – зазвичай з’являється набряк, який веде до збільшення язика, змінюється колір органу (залежно від етіології – червоніє, блідне чи деякі ділянки стають нетипового кольору), змінюється рельєф поверхні органу;

• біль – неприємні відчуття можуть виникати під час рухів язиком, вживання їжі, особливо гарячої, кислої та гострої, можливе відчуття печіння чи поколювання;

• функціональні порушення – буває важко говорити, жувати та ковтати;

• змінюється сприйняття смаку – може з’явитися гіпогевзія (зниження сприйняття смаку) чи дисгевзія (викривлене сприйняття смаку).

Крім того, на тлі захворювання може з’являтися сухість у ротовій порожнині чи, навпаки, посилене слиновиділення, а також галітоз (неприємний запах із рота).

Щодо специфічних симптомів, характерних для різних видів глоситу, то такі теж є. Скажімо, розпізнати катаральний різновид можна за набряком язика та білому чи жовтому нальоті на ньому. Крім того, хворі зазвичай скаржаться на біль і печіння в ротовій порожнині.

Десквамативну форму легко розпізнати за «географічними» візерунками на поверхні язика, які по контурах оточені білими валиками. Крім того, такий глосит супроводжується підвищеною чутливістю до гострої та гарячої їжі.

Легко візуально діагностувати й ромбовидний глосит – за запаленою ділянкою відповідної форми. Таке захворювання у більшості випадків протікає без особливого дискомфорту для пацієнта.

Характерна особливість складкового – глибокі складки, які формуються на поверхні язика. В них може накопичуватися наліт, спричиняючи неприємний запах. Коли в такі складки потрапляють частинки їжі, можливі больові відчуття.

При атрофічній формі язик стає гладким, блискучим, часто яскраво-червоного кольору. Стан супроводжується підвищеною чутливістю тканин, печінням, зміною сприйняття смаку.

Волосатий або чорний глосит розпізнають за темним нальотом, який нагадує дрібні чорні волоски. Цей різновид захворювання зазвичай протікає без болю, проте може супроводжуватися неприємним запахом з рота і зміною смакосприйняття.

Якщо ж глосит спричинений грибковою інфекцією (кандидозний), то на язику на інших ділянках ротової порожнини можна зауважити білий наліт. На більш пізніх стадіях хвороби слизові поверхні можуть вкриватися тріщинами.

Діагностика глоситу

Від правильно встановленого діагнозу залежить ефективність лікування захворювання. Тому діагностика глоситу зазвичай відбувається в декілька етапів і передбачає застосування різних методів обстеження.

Процедура діагностики глоситу може включати:

• Клінічний огляд.

На цьому етапі лікар візуально оглядає язик і ротову порожнину. Оцінює структуру та консистенцію слизової оболонки, встановлює наявність больових відчуттів. Перевіряє стан шийних лімфовузлів.

• Збір анамнезу.

Для встановлення правильного діагнозу важливо, щоб пацієнт детально розповів, якими відчуттями супроводжується стан, коли та після чого з’явитися патологічні симптоми, чи передували цьому травми.

• Лабораторні аналізи.

Для встановлення причини хвороби та збудника інфекції застосовують лабораторні аналізи крові, імунологічні тести (при підозрі на аутоімунні причини), алергічні тести (при підозрі на алергічні чинники). Також виконують бактеріологічний посів із поверхні язика та ПЦР-діагностику для встановлення наявності вірусів. У деяких випадках лікар може порекомендувати цитологічні та гістологічні дослідження тканин язика – для виключення патологічних процесів на клітинному рівні. Крім того, може знадобитися ендоскопічне дослідження верхніх відділів ШКТ – при підозрі, що глосит зумовлений рефлюксною хворобою.

У більшості випадків кваліфікований лікар може встановити діагноз і розпізнати вид глоситу на етапі клінічного огляду та збору анамнезу. Додаткові дослідження застосовують зазвичай лише у випадках, що потребують уточнення діагнозу чи причини хвороби, необхідних для підбору специфічної схеми терапії.

Лікування глоситу

Завдання терапії глоситу – усунути причини, що призвели до запалення язика, зупинити запальний процес і відновити повноцінну функціональність органу. Для цього зазвичай застосовують комбіновану медикаментозну терапію.

Фармакотерапевтична група препаратів, що застосовуються для лікування глоситу, залежить від причини та специфіки протікання хвороби. Під час терапії можуть застосовувати антибактеріальні, протигрибкові, противірусні засоби, а також препарати широкого спектру дії з антисептичними властивостями. Одним із таких є Люгс від фармацевтичної фабрики Vishpha. Цей препарат належить до засобів місцевої дії, тобто активні компоненти не чинять системного впливу на організм, а діють безпосередньо на уражену ділянку, знищуючи патогенні мікроорганізми. Засоби на основі йоду ефективні проти вірусів і бактерій, чинять протизапальну дію. До того ж майже не мають протипоказань і серйозних побічних ефектів. За необхідності комплексна терапія глоситу може бути доповнена препаратами з антигістамінною дією чи кортикостероїдами.

Найчастіше для лікування язика застосовують засоби зовнішньої дії – розчини для полоскання, змазування чи обприскування запалених ділянок. Якщо стан супроводжується вираженим болем, то терапію доповнюють анальгетиками. Для пришвидшення одужання та зміцнення імунітету пацієнту також може бути рекомендована вітамінотерпія. Особливо корисними при глоситах є вітаміни групи В, фолієва кислота, вітаміни А і С.

Лікування задавнених і ускладнених глоситів медикаментозними методами іноді може не давати бажаного результату. В таких випадках можуть застосовуватися фізіотерапевтичні та хірургічні методи.

Можливі ускладнення глоситу

Хоч на перший погляд глосит може здаватися несерйозним захворюванням, проте це не так. Розпочинати лікування запаленого язика слід негайно після виникнення перших симптомів. Лікування на початковій стадії не тільки простіше й швидше, а й мінімізує ризик потенційних ускладнень.

Нелікований глосит може призводити до абсцесу язика, некрозу м’яких тканин у ротовій порожнині, виразок і кровотеч, повної втрати сприйняття смаку. Крім того, можливі системні ускладнення, спричинені розповсюдженням інфекції з поверхні язика по всьому організму. Хронічний глосит – один із факторів, що підвищують ризик передракових станів.

Профілактика глоситу

Головне правило профілактики глоситу – дотримуватися гігієни ротової порожнини. Для цього важливо регулярно та правильно чистити зуби та язик, користуватися ополіскувачем для ротової порожнини, своєчасно лікувати інфекції зубів та носоглотки.

Також важливо дбати про імунітет, підвищувати опірність організму різним хвороботворним чинникам, зокрема й тим, що призводять до глоситу. Для цього корисно декілька раз у році приймати курсами вітамінно-мінеральні добавки, засоби з властивостями адаптогенів, правильно та збалансовано харчуватися, займатися спортом, уникати шкідливих звичок.