Пісок та камені в нирках. Як уникнути цієї поширеної проблеми?

Сечокам’яну хворобу діагностують майже у 35-40% осіб, що звертаються за допомогою до уролога. Камені та пісок у сечовидільній системі за поширеністю займають друге місце після інфекції сечових шляхів. Чому виникає така проблема зі здоров’ям і як її уникнути?

Зміст:

1. Що таке камені та пісок у нирках?
2. Чому в нирках з’являється пісок і камені?
3. Види каменів у нирках
4. Яка різниця між піском і каменями в нирках?
5. Типові симптоми нефролітіазу
6. Як встановити наявність піску чи каменів у нирках?
7. Способи лікування нефролітіазу

Що таке камені та пісок у нирках?

Стан, який у побуті зазвичай називають каменями чи піском у нирках, в медицині має назву сечокам’яна хвороба або нефролітіаз. Це стан, при якому з певних мінералів і солей формуються тверді відкладення (конкременти). Вони можуть розташовуватися на будь-якій ділянці сечовивідної системи – від нирок до сечового міхура. Сприятливі умови для формування відкладень виникають, коли сеча стає надто концентрованою. Тоді мінерали, такі як оксалати і фосфати, кристалізуються та об’єднуються в тверді формування.

Виведення цих формувань з організму часто супроводжується болісними відчуттями та дискомфортом. Однак якщо своєчасно виявити проблему й розпочати адекватне лікування, вдасться уникнути ускладнень, зумовлених сечокам’яною хворобою.

Чому в нирках з’являється пісок і камені?

Сечовидільна система дорослої людини щодня фільтрує в середньому 180 літрів крові. Під час цього процесу із крові виокремлюються сполуки, від яких організм очищується через сечу. Однак іноді концентрація цих сполук настільки висока, що об’єму сечі не вистачає для їхнього розчинення та виведення. Тож пісок – це не що інше, як мінерали, які осідають в сечовивідних шляхах, хоча за нормальних умов вони мали б виводитися з організму разом із сечею.

На початковому етапі із невиведених із сечею сполук формуються маленькі кристали. Саме їх традиційно називають піском. Кристали у сечовивідній системі зазвичай формуються зі сполук кальцію, фосфатів, оксалатів, сечової кислоти. Якщо концентрація цих речовин в організмі й надалі залишається високою, процес формування кристалів продовжується. І що довше він триває, то більшими стають кристали і зрештою формують камені (мікроліти).

Механізм формування піску та каменів у сечовидільній системі однаковий. Проте фактори, що сприяють його розвитку, можуть бути різними. Серед найбільш частих причин, що призводять до сечокам’яної хвороби є:

• споживання великої кількості білків тваринного походження;
• недостатнє вживання води;
• прийом деяких медикаментів і БАДів (гормони щитовидної залози, препарати кальцію, кортикостероїди, вітаміни D і С);
• часті інфекційні захворювання сечовивідних шляхів.

Нефролітіаз може розвиватися і як ускладнення на тлі деяких інших захворювань. Зокрема, в зоні ризику особи з гіперпаратиреозом, табулярним ацидозом, цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією, метаболічним синдромом.

Сприяють формуванню піску та каменів стани, при яких ускладнюється чи зменшується відтік сечі. Це може бути доброякісна гіперплазія передміхурової залози, анатомічні дефекти сечовивідних шляхів, онкологічні захворювання, стани, що супроводжуються тривалим знерухомленням пацієнта.

Високий ризик розвитку сечокам’яної хвороби в осіб із низьким рН сечі. В нормі сеча повинна бути слабокислою чи мати нейтральний рН (в межах 5,0 – 7,0). Якщо показники рН надто низькі, це вказує на підвищену кислотність сечі, а отже – високий ризик формування піску та каменів. Підвищенню кислотності сечі сприяє надмірне захоплення м’ясними продуктами.

Ще один фактор ризику – недостатність в організмі речовин, що гальмують процес утворення кристалів у сечовидільній системі. Зокрема, розвитку нефролітіазу сприяє дефіцит цитрату та магнію в сечі.

Серед інших потенційних каталізаторів розвитку сечокам’яної хвороби можна назвати зловживання кавою та сіллю, надмірну вагу, зневоднення організму. До речі, саме тому мешканці спекотних регіонів більш схильні до розвитку нефролітіазу, особливо якщо не підтримують в організмі достатній баланс рідини.

Види каменів у нирках

Камені, що формуються в сечовидільній системі, можуть розрізнятися за складом, текстурою, а отже й впливом на організм.

Розглянемо особливості каменів, що формуються в сечовидільній системі найчастіше

Крім них, також бувають білкові, холестеринові, цистинові, ксантанові, сульфаніламідні ниркові камені.

Яка різниця між піском і каменями в нирках?

Основна відмінність між цими утвореннями, що формуються в сечовидільній системі, – розмір і щільність.

Піском прийнято називати утворення дрібного розміру – до 4 мм. Все, що більше у діаметрі, – це мікроліти (камені). Склад в обох типів формувань може бути ідентичним, але камені мають більш щільну структуру.

Утворення у вигляді піску часто не спричиняють явних симптомів, що супроводжуються дискомфортом чи болем. При дотриманні лікувальної дієти та спеціальної терапії можуть швидко виводитися з організму. В рідкісних випадках пісок може спричиняти неприємні відчуття при сечовипусканні.

Симптоми, спричинені нирковими каменями, залежать від локалізації, типу та форми макроліта. Можуть викликати нудоту, блювання, кров у сечі, сильний біль, ниркові кольки. Лікування каменів більш складне й триває довше, ніж терапія при піску в сечовидільній системі.

Типові симптоми нефролітіазу

У багатьох випадках сечокам’яна хвороба може протікати безсимптомно. Камені в нирках впродовж кількох років можуть формуватися, не створюючи особливого дискомфорту. Перші симптоми зазвичай з’являються, коли мікроліт сягає значних розмірів. Тоді ж виникають типові ознаки нефролітіазу – напади ниркової кольки. Біль посилюється, коли утворення рухається всередині нирки чи потрапляє у сечовід, звідки може проникнути до сечового міхура.

Ниркова колька проявляється сильним болем (вважається одним із найбільш гострих). У більшості випадків больові відчуття локалізуються в поперековій ділянці, звідки іррадіюють у пахову зону, низ живота. Часто такий стан супроводжується нудотою, блюванням. В особливо тяжких випадках під час нападу хворий може втрачати свідомість й покриватися холодним потом. Напад найчастіше триває від 20 до 60 хвилин.

Через деякий час після нападу ниркової кольки можлива гематурія – сліди крові в сечі. Це пояснюється тим, що під час руху ниркового каменю відбувається механічне пошкодження тканин сечовидільної системи, і певна кількість еритроцитів потрапляє в сечу.

Нервові кольки небезпечні не лише сильним болем, але й ускладненнями, які можуть спричинити. Це зокрема проникнення інфекції у сечовивідні шляхи, часткова чи повна закупорка сечоводу.

В осіб, у яких в сечовидільній системі присутні пісок чи камені, можуть бути і такі симптоми:

• часте сечовипускання;
• раптові позиви до сечовипускання;
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• потемніння, сліди крові в сечі;
• печіння, дискомфорт під час сечовипускання.

На тлі нефролітіазу можуть розвиватися запальні процеси в різних ділянках сечовидільної системи.

Як встановити наявність піску чи каменів у нирках?

Встановити діагноз може нефролог, на підставі зібраного анамнезу та результатів діагностики. Для підтвердження сечокам’яної хвороби пацієнту можуть бути рекомендовані такі процедури:

• УЗД;
• рентгенологічне дослідження;
• комп’ютерна томографія;
• урографія.

Обов’язковою є здача крові та сечі на лабораторний аналіз. Вони допоможуть не тільки підтвердити наявність нефролітіазу, але й визначити його причини. Для цього лаборант визначає наявність еритроцитів у сечі, кількість кальцію в крові, оцінює біоматеріал на наявність слідів інфекції.

Способи лікування нефролітіазу

Чи можна назавжди вилікувати сечокам’яну хворобу? Одне з найпопулярніших питань пацієнтів, у яких діагностували нефролітіаз. Все залежить від типу каменів та індивідуальних особливостей організму, способу життя, специфіки харчування. Приблизно половина пацієнтів за умови своєчасно розпочатого правильного лікування після курсу терапії назавжди позбувається каменів у нирках. В інших впродовж наступних кількох років можуть виникати рецидиви захворювання.

Однак, розуміючи природу ниркових каменів і факторів, що сприяють їхньому формуванню, можна зменшити ризик. Крім того, на фармацевтичному ринку є чимало якісних і безпечних препаратів, які можна застосовувати для профілактики сечокам’яної хвороби. Один із таких медикаментів – краплі та капсули Урохолум від Vishpha. Унікальність засобу – в його натуральному складі, що робить його безпечним для більшості пацієнтів. Проте за ефективністю медикамент не поступається багатьом більш дорогим препаратам із синтетичним складом, які до того ж можуть мати побічні ефекти. Саме висока терапевтична ефективність дозволяє застосовувати Урохолум не тільки для профілактики, а й для повноцінного лікування сечокам’яної хвороби, запалення нирок, інфекцій сечових шляхів.

Якщо ж говорити про лікування сечокам’яної хвороби, то в залежності від типу мікроліта і стану пацієнта, можуть застосовувати терапевтичні чи хірургічні методи.

Медикаментозне лікування

Консервативний медикаментозний спосіб лікування переважно застосовують у випадках, коли діаметр утворення не перевищує 10 мм. Завдання терапії – усунути біль та вивести відкладення із сечовидільної системи.

Для полегшення болю можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні засоби, препарати на основі парацетамолу, а також спазмолітики. Ба більше пацієнту призначають ліки, які сприяють розчиненню відкладень, а також створюють сечогінний ефект для «промивання» сечових шляхів. На період лікування важливо пити багато води й дотримуватися рекомендованої лікарем дієти.

Хірургічне лікування

У випадках, коли традиційне лікування не дає бажаного результату або ж мікроліти досягли великого розміру і їхнє виведення природним шляхом неможливе чи небезпечне, застосовують радикальні методи. Один із них – екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія. Суть процедури полягає в тому, що на формування впливають ударними хвилями, руйнуючи структуру каменя. Наступний етап лікування – медикаментозний, який сприяє виведенню дрібних частинок із нирок.

У більш складних випадках застосовують хірургічні методи. Формування видаляють з нирок методом оперативного втручання.

Незалежно від того, який метод видалення каменів застосовувався, після лікування впродовж певного часу пацієнтам зазвичай рекомендується приймати препарати, що запобігають повторному формуванню мікролітів. Найчастіше це засоби рослинного походження, такі як Урохолум.

Пісок і камені в нирках – серйозне захворювання, яке може спричинити тяжкі наслідки. Проте більшості ускладнень можна уникнути, якщо своєчасно діагностувати проблему й розпочати правильне лікування.