Порушення іннервації м’язів: тиха загроза м’язовим травмам

Розвиток мускулатури безпосередньо залежить від іннервації м’язів. Іннервація представляє собою процес постачання тканин і органів нервами, що забезпечує їхній зв’язок із центральною нервовою системою. Що більше нервів отримують і передають про них інформацію до м’язів, тим їхня форма стає кращою. Іннервація є досить рухливим параметром. Для збільшення іннервації призначають складні фізичні вправи, змінюючи техніки роботи з одним і тим самим м’язом. Зменшення іннервації можна досягти шляхом виконання одноманітних вправ із застосуванням невеликої ваги. Однак порушення іннервації м’язів може нести за собою ризик отримання травм і ушкоджень.

Зміст:

1. Особливості іннервації м’язів
2. М’язова атрофія як результат порушення іннервації м’язів
3. Причини розвитку атрофії м’язів
4. Вплив різних захворювань на порушення іннервації м’язів
5. Діагностика атрофії м’язів
6. Методи лікування та профілактики атрофії м’язів

М’язова іннервація є складним і багатогранним процесом, який характеризується забезпеченням м’язової тканини нервовими імпульсами, що необхідні для її функціонування та скорочення. Цей процес відбувається завдяки мотонейронам, наділеним аксонами, які здатні тягнутися від головного та спинного мозку до м’язових волокон.

Кожен мотонейрон здатний іннервувати певну кількість м’язових волокон, що дає змогу утворити рухову одиницю. Під час активації нейрона нервовий імпульс досягає місця з’єднання м’язового волокна і нервового закінчення. У цьому місці (синапсі) починає вивільнятися нейромедіатор ацетилхолін, що зв’язується з рецепторами на мембрані м’язів. Цей процес здатний викликати деполяризацію м’язових волокон і запустити ланцюжок певних подій, які призводять до скорочення м’язів. Сила скорочення безпосередньо залежить від частоти нервових імпульсів і рухових одиниць.

Особливості іннервації м’язів

Скелетні м’язи отримують вегетативну, рухову та чутливу іннервацію. Кожен процес детально описаний у таблиці.

На зниження іннервації м’язів може впливати процес старіння. З віком мотонейрони, які іннервують скелетні м’язи, починають зменшуватися, що веде до зменшення маси скелетних м’язів та їхньої сили, що призводить до саркопенії.

М’язова атрофія як результат порушення іннервації м’язів

М’язова атрофія вважається патологічним процесом, за якого м’язи внаслідок порушення іннервації починають слабшати, зменшуватися в розмірах і стоншуватися. До цієї патології призводить природне старіння організму, різні травми, перенесення інфекційних, генетичних хвороб, а також відсутність фізичних навантажень. М’язова атрофія відбувається в тому разі, коли організм починає втрачати силу і масу скелетних м’язів. Ця патологія розвивається внаслідок безлічі чинників, а обмеження фізичної активності є передумовою розвитку м’язової слабкості й атрофії.

До симптомів м’язової атрофії належать різна довжина кінцівок, слабкість у руках або ногах, що призводить до утруднення або неможливості виконувати різні повсякденні завдання. Також до симптоматики відносять труднощі з рівновагою, які безпосередньо впливають на здатність ходити, вставати з ліжка, підніматися по сходах, що може призвести до падінь і травматизму.

Детальніше про препарат

Види атрофії м’язів

М’язова атрофія є наслідком порушення іннервації м’язів. Спеціалісти розрізняють два види цієї патології:

• первинна. У цьому разі відбувається ураження самого м’яза, без залучення до процесу нервової системи, що зумовлюється генетичними факторами і різними зовнішніми впливами, включно з травмами, ударами, фізичним перенапруженням;
• вторинна. На цій стадії уражається центральна нервова система, включно з периферичними нервовими стовбурами або мотонейронами. Вторинний вид має кілька підвидів: невральна міотрофія, атрофія Арана-Дюшена, прогресуюча атрофія. Невральна міотрофія може розвинутися в підлітковому віці, пацієнти відмічають появу патологічної стомлюваності в нижніх кінцівках, втому під час тривалого стояння, зміну ходи, біль, а ноги змінюють форму і нагадують перевернуту пляшку. Хвороба може прогресувати, після чого розвивається атрофія м’язів гіпотенара і тенара. Атрофія Арана-Дюшена – це хронічна патологія, що характеризується дегенеративним процесом клітин передніх рогів спинного мозку. Хвороба вражає периферичні нерви і корінці, викликаючи порушення іннервації м’язів і призводячи до атрофії. Прогресуючий підвид патології найчастіше спостерігається у дітей. Спочатку пацієнти втрачають сухожильні рефлекси, кінцівки можуть мимоволі сіпатися, проте чутливість залишається на колишньому рівні. 

У разі відсутності медичної допомоги та правильного лікування друга форма цієї патології може з часом прогресувати та вражати кінцівки, починаючи з нижніх відділів і закінчуючи всім тілом. Діагностувати захворювання і його різновид може тільки фахівець після проведення фізичного огляду та проведення низки аналізів і досліджень.

Причини розвитку атрофії м’язів

Атрофія м’язів – це патологічний стан, який розвивається під впливом різних провокуючих чинників. Це захворювання найчастіше проявляється у літніх людей, що пов’язано з процесами старіння організму. Також патологія може бути спричинена кількома причинами, включаючи:

• відсутність фізичного навантаження і збалансованого харчування;
• генетичні чинники;
• опіки, травми, розриви сухожиль;
• патологія сполучної тканини;
• захворювання органів шлунково-кишкового тракту;
• розтягнення м’язів;
• розлад центральної нервової або периферичної системи.

Симптоматика атрофії м’язів не проявляється в гострій формі, ознаки поступово наростають, приносять пацієнтові дискомфорт і біль. Ця патологія може проявитися через довгі роки, перш ніж її зможуть продіагностувати. Перші ознаки можуть проявитися у вигляді зменшення об’єму ураженого м’яза, проте згодом атрофія призводить до негативних наслідків, включно з обмеженням рухів і залежністю від допомоги інших людей.

Вплив різних захворювань на порушення іннервації м’язів

Порушення іннервації м’язів – це збій передавання нервових сигналів від головного і спинного мозку до м’язових тканин. Коли відбуваються пошкодження цього зв’язку, м’язи не можуть повноцінно скорочуватися, що призводить до слабкості, втрати тонусу, мимовільного скорочення м’язів, судом, а також атрофії. Призвести до атрофії м’язів можуть численні захворювання:

• бічний аміотрофічний склероз. Ця хвороба вражає рухові нервові клітини, які здатні контролювати довільні рухи м’язів;
• дерматоміозит. Недуга призводить до слабкості м’язів і висипу, що з’являється на шкірних покривах;
• синдром Гієна-Барре. Це аутоімунна хвороба, яка здатна викликати запальний процес у нервах, а також м’язову слабкість;
• розсіяний склероз. Ця недуга представляє собою аутоімунний процес, за якого імунна система здатна атакувати центральну нервову систему, що спричиняє запальний процес у нервових волокнах. Головним проявом розсіяного склерозу є рухові порушення. Спастика є станом, за якого підвищується м’язовий тонус і виникають м’язові спазми. Такі прояви є порушенням іннервації м’язів, вони значно погіршують якість життя людини, спричиняючи біль та обмежуючи рухливість;
• м’язова дистрофія. Це спадкова хвороба, що спричиняє слабкість м’язової тканини;
• нейропатія. Захворювання провокує розвиток пошкодження нерва або групи нервів, що призводить до втрати чутливості та функціональності.

Також призвести до іннервації та атрофії м’язів може поліомієліт. Хвороба має вірусний характер, вона здатна вражати нервову систему і призводить до незворотних наслідків, аж до паралічу. Вірус здатний атакувати і руйнувати мотонейрони спинного мозку, що відповідають за передачу нервових імпульсів до м’язових тканин. У результаті розвивається іннервація м’язів, що несе в собі втрату скорочення і можливість розвитку паралічу. М’язи після порушення іннервації стають атрофічними. У результаті цього пацієнт може втратити рухову активність і функціональність кінцівок.

Діагностика атрофії м’язів

Після виявлення симптомів м’язової атрофії пацієнт повинен звернутися за допомогою до фахівця, який проведе тести для визначення стану патології. Лікар збере анамнез із докладним описом старих і недавніх травм, перенесених захворювань, симптомів, складе список препаратів і добавок, які приймає пацієнт. Додатково фахівець призначає:

• лабораторні аналізи крові (біохімічний і клінічний аналіз);
• рентгенівське дослідження ураженої ділянки;
• магнітно-резонансну томографію;
• дослідження нервової провідності;
• біопсію м’яза або нерва;
• генетичне обстеження;
• електроміографію.

На підставі отриманих відомостей лікар-невролог зможе оцінити ситуацію, виявити причину розвитку порушення іннервації м’язів і атрофії, а також призначить комплексне лікування захворювання.

Методи лікування та профілактики атрофії м’язів

Діагностика та консультація фахівця – це основа для визначення ступеня тяжкості прояву атрофії та розробки індивідуальної програми лікування. Терапія хвороби залежить від причини розвитку і ступеня ураження м’язової тканини. Найчастіше лікування спрямоване на зміцнення і відновлення м’язових волокон. Найчастіше фахівці призначають:

• фізіотерапію і масажі. Ця методика включає вправи на розтягнення, зміцнення м’язів і поліпшення координації. Електростимуляція допомагає поліпшити регенерацію уражених волокон, що покращує тонус і сприяє відновленню м’язів. Масажі покращують кровообіг, живлення клітин, прискорюють процес регенерації тканин, зменшуючи напругу в м’язах;
• медикаментозне лікування. Лікар призначає протизапальні та болезаспокійливі засоби, вітаміни, антиоксиданти, а також препарати, спрямовані на поліпшення кровообігу і метаболізму в м’язових тканинах;
• ЛФК. М’язова атрофія супроводжується зменшенням об’єму і маси мускулатури, що призводить до порушення нервової іннервації. Лікар призначає вправи на розтягнення, опір м’язів, а також заняття на тренажерах.

Не варто забувати про харчування, адже для правильного розвитку м’язових тканин необхідно нормалізувати обмінні процеси, дотримуючись певної дієти. Для досягнення результатів варто дотримуватися рекомендацій фахівців, доповнити раціон продуктами, багатими на білок і вуглеводи. До профілактичних заходів можна віднести регулярні медичні огляди, правильне харчування, помірні фізичні навантаження, дотримання реабілітаційної тактики, носіння зручного взуття, дотримання правил здорового способу життя.