Стрес, проблеми харчування, прийом медичних препаратів та інші поширені причини запору

Коли вміст кишечника тривалий час залишається у травному тракті, говорять про запор. В ідеалі випорожнення повинні відбуватися щодня. Однак на практиці чимало людей спорожнюють кишечник рідше. І це не є проблемою, якщо випорожнення відбуваються не менше 3 разів на тиждень, а калові маси мають правильну консистенцію, колір і об’єм. Які симптоми вказують, що кишечник працює неправильно, що спричиняє запори і як із ними боротися – читайте у статті.

Зміст:

1. Що таке запор і які його симптоми?
2. Види запорів
3. Чому виникає закреп?
4. Які ліки можуть викликати запор?
5. Який взаємозв’язок між запором і стресом?
6. Запор і вагітність
7. Які продукти підвищують ризик запорів?
8. Декілька порад для профілактики запору
9. Як лікують запор – види препаратів
10. Яка форма ліків краща – таблетки, краплі чи мікроклізма?
11. Коли при закрепі слід негайно звернутися до лікаря?

Що таке запор і які його симптоми?

Запор – це зміна ритму випорожнень. Механізм процесу полягає в тому, що залишки перетравленої їжі довше, ніж потрібно, затримуються в ШКТ (зазвичай у товстому кишечнику) або виникають проблеми з виведенням калових мас із кінцевого відділу травного тракту (пряма кишка). Під час такого застою кишковий вміст надміру згущується, оскільки стінки кишківника висмоктують із нього воду. Як наслідок – калові маси зменшуються в об’ємі, стають компактнішими і твердішими, що ускладнює процес їхнього виведення.

Типовими симптомами запору є:

• відсутність потреби в дефекації впродовж 2 чи більше днів за умови достатнього споживання їжі;
• відчуття тяжкості у животі;
• нудота і блювання (у випадках, коли розвивається інтоксикація, спричинена накопиченням продуктів метаболізму в кишківнику);
• тверді випорожнення;
• труднощі з регулярними випорожненнями;
• процес дефекації супроводжується дискомфортом чи болем.

Наявність двох чи більше симптомів вказує на те, що кишечник працює неправильно, а отже й процес випорожнення відбувається з порушеннями.

У людей, що страждають запорами, часто виникають й інші симптоми, такі як метеоризм, відрижка, відчуття розпирання в ділянці епігастрію, сліди крові в калових масах, втрата апетиту. На тлі інтоксикації може виникати лихоманка.

Види запорів

За характером прояву запори бувають:

• епізодичні – виникають одноразово, зумовлені певним чинником, наприклад, різкою зміною дієти чи подорожжю;
• періодичні – повторюються час від часу, періоди закрепів змінюються етапами правильного спорожнення кишечника;
• хронічні – бувають атонічні (зумовлені зниженням тонусу стінок кишківника) та ідіопатичні (не мають видимої органічної причини, діагностуються в 9 із 10 випадків), найчастіше зумовлені неправильним харчуванням, низькою фізичною активністю, недостатнім споживанням рідини.

Будь-який із різновидів запору не можна ігнорувати, оскільки такий стан призводить до запалення слизової оболонки, що, у свою чергу, підвищує ризик раку товстої кишки.

Чому виникає закреп?

Причин, що зумовлюють запори, доволі багато. До прикладу ідіопатичні запори (до цієї категорії належить синдром подразненого кишечника та функціональні запори) зумовлені сповільненим кишковим транзитом, диссинергією м’язів тазового дна.

Гострі (епізодичні чи періодичні) можуть бути спричинені такими факторами, як:

• певні захворювання та стани – до них належать грижа, післяопераційні спайки, паралітична кишкова непрохідність, зумовлена травмою головного чи спинного мозку;
• застосування деяких ліків;
• операції на черевній порожнині.

До хронічних запорів можуть призводити:

• різні захворювання, зокрема синдром подразненого кишечника, кишкова непрохідність, гіпотиреоз, хвороба Паркінсона, діабет, розсіяний склероз, гіпо- чи гіперкальціємія, уремія, системна склеродермія, інсульт, анорексія, депресія, нейропатія, рак та деякі інші;
• вагітність;
• застосування певних ліків;
• абдомінальна хірургія.

Ризик виникнення гострого чи хронічного запору більш високий у людей, які споживають надто мало клітковини, п’ють недостатньо води, ведуть малорухливий спосіб життя. Крім того, закрепи доволі часто виникають на тлі стресів і нервових розладів.

Які ліки можуть викликати запор?

Закрепи, що виникають на тлі застосування певних медикаментів – доволі поширене явище. Зумовити розлади в роботі кишківника й сповільнити процес його очищення можуть препарати різних груп. Найчастіше побічні дії у вигляді закрепу викликають:

• болезаспокійливі (нестероїдні протизапальні, опіоїди);
• антихолінергічні;
• антидепресанти (амітриптилін і деякі інші);
• протисудомні (карбамазепін та інші);
• протипаркінсонічні (з дофаміновим ефектом);
• препарати кальцію;
• засоби, що містять алюміній;
• препарати заліза;
• гіпотензивні (діуретики, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів);
• оральні контрацептиви.

Доволі часто закрепи виникають після загального наркозу.

Взаємозв’язок між цими ліками й запором може мати різні причини. Скажімо, засоби, що впливають на нервову систему, можуть спричиняти розслаблення кишкового тракту, в результаті чого порушується перистальтика. Сечогінні медикаменти можуть зумовити надмірне виведення з організму рідини, в результаті калові маси змінюють свою консистенцію, що ускладнює дефекацію.

Крім того, важливо знати, що хронічні запори можуть виникати і в результаті зловживання медикаментами, призначеними для лікування епізодичних запорів. Якщо застосовувати їх надто часто, змінюється перистальтика кишечника. Фактично кишковий тракт лінується виконувати свої функцій й виводити калові маси із ЖКТ.

Який взаємозв’язок між запором і стресом?

Закреп у результаті стресу – теж доволі поширене явище, хоча для багатьох залишається незрозумілим взаємозв’язок між обома станами.

Справа в тім, що у черевній порожнині розташована значна кількість нейронів, основних елементів нервової системи. Саме тому кишечник часто називають другим мозком. Ентеральна нервова система (комплекс нейронів, які регулюють роботу ШКТ) виробляє серотонін, завдяки якому, з-поміж іншого, відбувається й ефективне перетравлювання їжі та просування її по кишечнику.

В моменти нервового напруження, крім серотоніну, в великій кількості виробляються гормони стресу кортизол і адреналін, які впливають на перистальтику кишечника. Причому в залежності від особливостей організму, на тлі стресу перистальтика може як посилюватися (тоді виникають спазми і діарея), так і сповільнюватися (призводить до закрепу). В результаті калові маси затримуються в кишковому тракті, відбувається поглинання вологи із них, що створює додаткові фактори для тривалого закрепу.

Крім того, гормони, які виділяються в організмі на тлі стресу, здатні впливати на мікрофлору ШКТ. Дослідження вказують на те, що при хронічних стресах може змінюватися мікробіота кишечника, порушується баланс між корисними і патогенними бактеріями, а це також є одним із факторів розвитку запорів.

Запор і вагітність

Ймовірність розвитку хронічного запору у жінок значно підвищується у період виношування дитини. Це зумовлено перш за все зміною гормонального фону, а також тиском, який чинить збільшена матка на тонкий і товстий кишечник.

У результаті відбувається сповільнення руху їжі по кишковому тракту, посилюється зворотне всмоктування води стінками кишечника, а калові маси стають твердішими. Крім того, має значення знижена фізична активність під час вагітності та збільшення маси тіла, що також є ключовими факторами ризику запорів. Часто вагітним жінкам для уникнення анемії призначають препарати заліза, які також можуть спричиняти проблеми з випорожненнями.

Які продукти підвищують ризик запорів?

Між продуктами, які ми споживаємо, та роботою ШКТ є прямий взаємозв’язок. В ідеалі між періодом поглинання певного продукту до виведення його перетравлених залишків з організму має пройти від 20 до 72 годин. Проте деякі продукти харчування можуть затримуватися в ШКТ довше, чим посилюють ризик запору.

Слід одразу сказати, що 1-2 порції «небезпечної» їжі в більшості людей навряд чи стануть причиною запору, але якщо її споживати постійно й у великих кількостях, то ризик розладу роботи кишкового тракту суттєво підвищується.

Перш за все мова йде про їжу з низьким вмістом клітковини. В переліку продуктів, що підвищують ризик запорів:

• продукти із рафінованого білого борошна (білий хліб та інші хлібобулочні вироби, солодке печиво, піца), замість них краще вживати цільнозернову випічку, в якій є більше клітковини;
• надто солоні продукти без вживання збільшеної кількості води (в такому випадку кишечник починає вбирати більше вологи, і калові маси стають твердішими);
• рис – має в’яжучу дію, тому його радять вживати людям, схильним до діареї;
• високобілкова їжа (м’ясо, сир, яйця) без вживання достатньої кількості клітковини у вигляді, наприклад, листової зелені та сирих овочів.

До речі, спосіб харчування також впливає на роботу ШКТ. Періодичне голодування, неповноцінне та незбалансоване харчування «на бігу», різка відмова від високовуглеводної дієти – все це також може призвести до епізодичних закрепів.

Декілька порад для профілактики запору

Щоб мінімізувати ризик виникнення епізодичних запорів, рекомендується більше рухатися, вживати багато клітковини та рідини. Їжу бажано споживати в один і той самий час, мінімізуючи в раціоні продукти, схильні спричиняти закреп. У деяких випадках корисними можуть бути добавки, які покращують роботу травної системи. Наприклад, пробіотики, біфідо- та лактобактерії, деякі жирні кислоти, лактоферин, L-глютамін. Особам, схильним до запорів на тлі стресових ситуацій, крім усього, варто подбати й про стан нервової системи. В таких випадках лікар може порадити препарати із заспокійливою дією.

Якщо ж так трапилося, що стався запор. Ігнорувати проблему не слід, оскільки це може бути небезпечно. Тим паче, що в наш час є чимало якісних та ефективних препаратів, як-от серія Пікосен, які можна застосовувати без особливого дискомфорту в домашніх умовах.

Як лікують запор – види препаратів

Для лікування закрепів зазвичай застосовують комплексний підхід: спеціальні препарати для лікування запорів, дієту, за потреби застосовують пробіотики, збільшують щоденну активність.

Медикаменти, що допомагають боротися із запорами, бувають декількох видів. В залежності від складу й активності діючої речовини, це можуть бути:

• ліки, що збільшують об’єм калових мас (наприклад, багатий клітковиною псиліум);
• осмотичні препарати (спрямовують воду з інших частин тіла в кишківник, щоб збільшити відсоток вологи в калових масах);
• стимулятори перистальтики кишечника (пришвидшують рух мас по кишковому тракту);
• препарати, що полегшують випорожнення (містять компоненти, що виконують роль змазки для стінок кишечника).

Між ними є рецептурні та безрецептурні препарати. Перші застосовують лише за призначенням лікаря в особливо складних випадках. Інші, як той же Пікосен, мають максимально безпечний склад і відпускаються в аптеках без рецепта.

Яка форма ліків краща – таблетки, краплі чи мікроклізма?

Універсальної відповіді не може бути, оскільки препарати в різних формах випуску мають свою специфіку, яку беруть до уваги, вибираючи засіб для конкретного пацієнта чи клінічного випадку.

Якщо взяти за приклад засоби лінійки Пікосен (представлена капсулами, оральними краплями, клізмою і мікроклізмою), то ефективність засобів у всіх формах випуску доволі висока.

Так, препарати в пероральній формі зручні тим, що їх можна приймати будь-де і вони мають передбачуваний ефект. Ліки в такій формі традиційно приймають на ніч, і на ранок відбувається випорожнення.

Дія препаратів для ректального введення відбувається впродовж від 2-5 (Пікосен Ректа клізма 120 мл) до 5-20 хвилин (Пікосен Мікра туба 10 г) після введення. Крім дуже швидкої дії, препарати для ректального введення зручні тим, що підходять для людей з порушеним ковтальним рефлексом і дітям. Засоби у такій фармацевтичній формі не чинять впливу на шлунок (як капсули чи краплі), що безпечно при деяких шлункових захворюваннях.

Тож у якій формі вибрати препарат для лікування запору, залежить від потреб і бажань пацієнта.

Коли при закрепі слід негайно звернутися до лікаря?

Як і всі медикаменти, Пікосен варто застосовувати після попередньої консультації лікаря. Крім того, є низка станів і симптомів, при яких займатися лікуванням закрепів самостійно не слід, бо це може бути небезпечним.

Симптоми, які повинні насторожити:

• раптова зміна характеру випорожнень без зміни характеру харчування;
• запори у поєднанні з втратою ваги;
• поява слабкості та лихоманки;
• часті запори у віці після 45 років;
• наявність крові в випорожненнях;
• випадки колоректального раку в сімейному анамнезі.

Хоч про запор і не заведено говорити, проте це один із найбільш поширених розладів травної системи. В більшості випадків він виникає на тлі неправильного харчування та малорухливого способу життя, а його прояви мають епізодичний чи періодичний характер. Щоб уникнути розвитку хронічного запору, важливо усунути першопричину, що зумовила такий стан. І в цьому допоможуть сучасні препарати для лікування запорів. Але перед застосуванням будь-якого із них слід обов’язково звернутися до лікаря за консультацією.