Нейрохімія м’язового болю: роль NGF і запальних медіаторів

Життя кожної людини завжди супроводжується рухом, а рух передбачає роботу близько 400 скелетних м’язів, які складають близько 45% маси тіла людини. Тому не дивно, що кожна людина протягом життя неодноразово відчувала м’язовий біль і дискомфорт у різних частинах тіла, включаючи спину, шию, поперек і кінцівки. З наукової точки зору біль у м’язах називають міалгією. Він може бути незначним або дуже сильним і навіть іноді нестерпним, залежно від його причини. Далі розберемося в нейрохімії м’язового болю, причинах цього процесу.

Зміст:

1. Причини розвитку м’язового болю
2. Особливості нейрохімії м’язового болю
3. Види м’язового болю
4. Роль NGF в нейрохімії м’язового болю
5. Діагностика м’язового болю
6. Можливі ускладнення і висновки

Міалгія є станом, який характеризується болем у м’язах, що виникає з різних причин, включаючи травми, перенапруження, запальні процеси. Найчастіше м’язовий біль зустрічається в області плечей, шиї та спини. М’язи поділяються на дві великі групи: скелетні та гладкі. Скелетні включають м’язи, що забезпечують рух людини, саме вони пов’язують кісткові структури. Гладкі м’язи розташовуються в стінках порожнистих органів організму, включаючи шлунок, сечовий міхур, кровоносні судини. Гладкі м’язи відіграють важливу роль у нормальній функції органів.

Кожен м’яз реагує на команди мозку і нервової системи. М’язи скорочуються при стимуляції і розслабляються після скорочення. Вони можуть стати джерелом болю в результаті розвитку різних захворювань і станів, включаючи травми, інфекції, аутоімунні хвороби, пухлини. Біль може задіяти зв’язки, фасції і сухожилля. М’язові болі можуть бути симптомом більш серйозних захворювань, наприклад, розриву м’язів або наявності інфекції. Саме тому не варто ігнорувати біль, слід звернутися за допомогою до фахівця при появі перших симптомів або при тривалому дискомфорті.

Причини розвитку м’язового болю

Організм людини має безліч нервових закінчень, завдяки чому м’язова тканина чутливо реагує на будь-яке подразнення. Коли це відбувається, м’язова тканина виділяє речовини, які стимулюють біль. Існує ціла низка факторів, які провокують подразнення м’язів, включаючи:

• м’язову перевтому. Після тривалого робочого дня людина може навіть не помічати, що, сидячи в одному положенні, в незручній позі, м’язи спини, шиї, плечового пояса можуть зазнати перенапруження, в результаті чого відчувається біль;
• фізичні навантаження. Після тренувань, занять у спортзалі може виникати ломота в тілі. Причиною дискомфорту є накопичення недоокислених продуктів обміну речовин у м’язових клітинах. Особливо дискомфорт викликає накопичення молочної кислоти. Також біль може виникати в результаті мікротравм. Дискомфорт з’являється через кілька годин або днів після тренування;
• травми. Сильний біль у м’язах може з’явитися в разі розриву м’язових волокон і сухожиль. Найчастіше це відбувається у випадку надмірного навантаження, коли м’язи не підготовлені до такого тренування. Також пошкодити м’язи можна при різких рухах. На відміну від попередніх факторів, біль від травм виникає відразу на піку навантаження;
• запалення м’язів. Запальний процес у м’язах виникає внаслідок переохолодження, інфекції або накопичення токсинів. Найчастіше запалення обмежується однією групою м’язів. Якщо болять м’язи всього тіла, то це може бути ознакою аутоімунних захворювань або інших серйозних патологій;
• захворювання хребетного стовпа і суглобів. М’язи реагують на порушення роботи суглобів і хребців. Саме тому міалгія є головним симптомом хвороб хребта і суглобів;
• стрес. Тривала емоційна напруга безпосередньо впливає на активність відділів головного мозку, які контролюють біль. При цьому пошкоджень у м’язах немає, а біль носить хронічний характер;
• респіраторні захворювання та грип. Ломота і біль у м’язах під час застуди є результатом впливу на м’язові рецептори бактерій, вірусів, які утворюються в тканинах. До симптомів додаються температура, нежить, кашель і біль у горлі.

Також існують інші причини розвитку м’язового болю, включаючи захворювання ендокринної системи, судинні патології, синдром хронічної втоми, порушення балансу мікроелементів, прийом лікарських засобів, які знижують рівень холестерину в крові.

Особливості нейрохімії м’язового болю

Найчастіше м’язовий біль викликаний запальним процесом, стресом, травмою або спазмом, які активують ноцицептори. Нейрохімія даного процесу включає в себе викид простагландинів, брадикініну і субстанції Р, які викликають чутливість нервових закінчень. Хронічний біль супроводжується порушенням обміну деяких речовин і нейрогенним запаленням. Ключовими нейрохімічними механізмами є:

• ноцицептивна імпульсація. Коли відбувається пошкодження або спазм м’язів, ноцицептори посилають сигнал до спинного мозку, що викликає сенсомоторний рефлекс і подальший спазм;
• запальні медіатори. Больовий синдром у м’язах пов’язаний з викидом простагландинів, гістаміну, субстанції Р і брадикініну, які підвищують чутливість нервових закінчень до болю;
• нейротрансмітери. У механізмах хронічного м’язового болю головну роль відіграє дисфункція антиноцицептивної системи, коли знижується рівень норадреналіну і серотоніну;
• нейрогенний запальний процес. Коли нерви пошкоджуються, вони виділяють речовини, які підсилюють запалення в м’язах, що притаманне для хронічного стану.

На нейрохімію м’язового болю безпосередньо впливають стрес, травми, переохолодження, перевантаження, різні вірусні інфекції, а також захворювання суглобів. Больові рецептори представляють собою вільні нервові закінчення, розташовані на поверхні шкіри і в глибині м’язів, сухожиль, зв’язок, саме вони передають стимулюючі відчуття в центральну нервову систему, де відбувається аналіз сигналу і виникає відповідна реакція, спрямована на запобігання подальшому пошкодженню.

Види м’язового болю

Фахівці класифікують м’язовий біль за різними критеріями. М’язовий біль буває гострим, хронічним, різким, слабковираженим. Він може виникнути після перенесених навантажень, травм або в стані спокою. У таблиці детально описані види болю.

При соматичній природі болю пацієнт може точно назвати область, де виникає дискомфорт, а також описати симптоми міалгії. У разі, якщо біль соматоформного типу, то його симптоматика важко піддається опису.

Роль NGF в нейрохімії м’язового болю

Фактор росту нервів (NGF) є нейротрофічним білком, який необхідний для росту, виживання, диференціації симпатичних і сенсорних аферентних нейронів у процесі розвитку. Фактор росту формує нейрональний фенотип, модулюючи аксональне наведення, синаптичну пластичність, транскрипцію генів і вивільнення нейромедіаторів. NGF підсилює м’язовий біль, підвищує чутливість больових рецепторів, стимулюючи їхній ріст, що лежить в основі хронічного больового синдрому. Підвищений рівень фактора росту при м’язовому болю може призвести до тривалої гіпералгезії та гіперчутливості. Ключовими аспектами впливу фактора росту нервів на м’язовий біль є:

• сенситизація. Простими словами, це підвищення чутливості, адже NGF активує больові рецептори в м’язах, що робить їх більш чутливими до стимулів. Такий стан може супроводжуватися печінням і тривалим болем;
• хронізація болю. Висока концентрація NGF може сприяти розвитку довгострокового м’язового болю;
• терапевтичний вплив. Блокування фактора росту нервів показує високу ефективність у терапії хронічного болю в м’язах і суглобах, хоча такий вид лікування може викликати побічні ефекти у вигляді артралгії або периферичного набряку.

Фактор росту нервів (NGF) відіграє важливу роль у механізмах розвитку м’язового болю. Його пригнічення вважається досить перспективним напрямком у медичній практиці.

Діагностика м’язового болю

Діагностика міалгії базується на історії захворювання та його симптомах. Більшість випадків болю в м’язах пов’язані з напругою або травмами. Інструментальні методи дослідження допомагають фахівцям підтвердити причину викликаного болю. Діагностика міалгії поділяється на кілька етапів:

• збір анамнезу. Лікар в першу чергу проводить збір анамнезу, опитує пацієнта, дізнається про симптоми, тип, локалізацію та інтенсивність болю. Отримана інформація допоможе визначити причину розвитку міалгії. Також важлива інформація про наявність травм та синців;
• фізичний огляд пацієнта. Лікар оглядає пацієнта і визначає больові ділянки, зміну кольору шкіри, обсяг рухів в суглобах і м’язах, м’язову силу, тригерні точки. Особливої уваги заслуговує рефлекторна активність, чутливість та інші неврологічні тести;
• лабораторні методи дослідження. Лікар призначає аналізи крові, які допомагають визначити наявність запального процесу або інфекцій. Біохімічні аналізи визначають порушення функцій внутрішніх органів. Також фахівець може призначити УЗД, КТ, МРТ, які допомагають візуалізувати проблеми в глибоких м’язах.

Крім перерахованих вище етапів діагностики, лікар може призначити електрофізіологічні методи, які визначають наявність запалень і дегенеративних захворювань м’язів або інших неврологічних захворювань. Останнім кроком у діагностиці є біопсія, однак такий процес проводиться в тому випадку, коли є чіткі ознаки конкретного захворювання.

Можливі ускладнення та висновки

Нейрохімія м’язового болю базується на процесі підвищення чутливості больових рецепторів під впливом хімічних речовин. Ключову роль у цьому механізмі відіграють фактор росту нервів і медіатори запалення. Така взаємодія призводить до формування тригерних точок і переходу гострого болю в хронічну форму.

Якщо не лікувати м’язовий біль, то можуть розвинутися ускладнення, які безпосередньо залежать від типу захворювання, локалізації, ступеня ураження і стану пацієнта. Міалгія може призвести до зниження рухової активності і пов’язаних з цим ускладнень. Більшість м’язових болів добре піддається лікуванню. Однак якщо біль має тривалий характер, пов’язаний із системними захворюваннями, то це може призвести до ускладнень у вигляді хронічного болю, нерухомості, пролежнів, тромбоутворення, атрофії м’язів, пошкодження м’язів або нервів, включаючи параліч, зниження якості життя.

Міалгія порушує звичний ритм життя, вона заважає роботі та відпочинку. Для збереження здатності вільно рухатися необхідно бути фізично активною людиною, стежити, щоб м’язи не перенапружувалися. Необхідно правильно організувати робочий простір, робити перерви між роботою, виконувати вправи, робити зарядку, щоб розім’яти м’язи. Дозоване навантаження на м’язи дозволить їм залишатися в тонусі, зміцнити і попередити м’язовий біль.