Проносні засоби і «ледачий кишківник»: міф чи клінічна реальність

Синдром ледачого кишківника є станом, при якому знижується моторика товстої кишки, що може призвести до уповільнення процесу дефекації. Така патологія спричиняє не лише дискомфорт, а й значно знижує якість життя. Внаслідок розвитку синдрому ледачого кишківника можуть виникнути негативні наслідки для організму. Чому виникає такий стан, які його симптоми та методи боротьби, спробуємо розібратися далі.

Зміст:

1. Причини розвитку патології
2. Симптоматика та діагностика «ледачого кишківника»
3. Класифікація проносних препаратів
4. Як відбувається звикання кишківника до проносних засобів
5. Як змусити кишківник працювати самостійно
6. Профілактика і відновлення моторики
7. Висновки

Останнім часом часто можна почути термін «синдром ледачого кишківника». Такою назвою позначають стан, при якому порушується частота та інтенсивність скорочення стінок кишківника, тобто його перистальтика. Повноцінна робота кишківника дозволяє організму своєчасно позбавлятися від залишків їжі. Здоровий стан кишківника дозволяє випорожнюватися від 3 разів на добу до одного разу на три дні. Якщо дефекація відбувається набагато рідше, то калові маси накопичуються і тиснуть на стінки товстої кишки.

Кишківник починає працювати менш активно й не може повноцінно виконувати свою основну функцію – переміщувати їжу та калові маси, у результаті чого ускладнюється процес очищення товстої кишки й розвиваються закрепи. Якщо кишківник вчасно не звільняється, то в ньому починають накопичуватися калові маси, які перетягують стінки органу. В результаті такого стану відбувається застій лімфи і крові, порушується мікроциркуляція всіх обмінних процесів. Шлаки викликають здуття, головний біль, відчуття важкості. Працездатність кишківника помітно зменшується, пацієнт втрачає апетит, стає дратівливим. Через здуття живота можуть стискатися органи грудної клітки, а закрепи негативно позначаються на функціях печінки.

Причини розвитку патології

Найчастіше моторика кишківника порушується з причин, які не пов’язані з хворобами або патологіями. Часто уповільнення перистальтики або розвиток закрепів відбувається в результаті деяких особливостей життя людини. Причини «ледачого кишківника» докладно описані в таблиці.

Існують і інші фактори, які підвищують ризик розвитку такого стану, до них можна віднести зміни гормонального фону, стреси, зараження паразитами, прийом деяких медикаментів, неврологічні захворювання, психічні розлади, хвороби прямої кишки, а також хвороблива симптоматика, яка змушує людину стримувати позиви до дефекації.

Симптоматика та діагностика «ледачого кишківника»

Закреп – це тривала і часта затримка випорожнень. При використанні медикаментів, проносних препаратів кишківник з часом починає «лінуватися» і не хоче виконувати свої функції. Симптоми синдрому ледачого кишківника залежать від віку пацієнта, стану його нервової системи, а також характеру порушення перистальтики. Такий стан може супроводжуватися:

• відчуттям важкості;
• здуттям живота;
• слабкістю або апатичним станом;
• втратою апетиту;
• появою дратівливості;
• відчуттям сухості в ротовій порожнині;
• частою відрижкою з неприємним запахом;
• больовими відчуттями в животі;
• нудотою;
• появою висипань на шкірних покривах;
• кишковими коліками.

Якщо закрепи зберігаються тривалий час, у людини погіршується загальний стан, вона втрачає апетит і стає дратівливою. Постійне напруження під час дефекації може підвищити ризик розвитку тріщин прямої кишки і геморою. Діагностика синдрому ледачого кишківника починається з опитування та огляду пацієнта. Лікар збирає анамнез, з’ясовує у пацієнта симптоми, як все починалося і розвивалося. Під час огляду фахівець оцінює болючість, напругу черевної стінки. Для постановки діагнозу достатньо декількох критеріїв: дефекація менше трьох разів на тиждень, щільні випорожнення, розділені калові маси на фрагменти, утруднене випорожнення кишківника, відчуття неповної дефекації. Дані ознаки повинні бути присутніми в житті пацієнта мінімум три місяці.

Для оцінки загального стану, порівняння синдрому ледачого кишківника з іншими патологіями, виключення ускладнень фахівець може призначити загальний і біохімічний аналіз крові, калу, рентгенографію кишківника, колоноскопію, а також різні методики, які дозволяють оцінити моторику.

Класифікація проносних препаратів

Після численних досліджень фахівці дійшли висновку, що більшість проносних препаратів можуть викликати звикання, що призводить до синдрому ледачого кишківника. Саме тому лікарі призначають проносні засоби рідко і тільки курсами. Дані препарати роблять калові маси м’якими, що дозволяє полегшити процес дефекації. Застосовують їх для лікування закрепів, для підготовки до досліджень кишківника, а також до або після оперативних втручань. Форма випуску медикаментів може бути різною: таблетки, супозиторії, порошки, сиропи, мікроклізми. Щоб зрозуміти, які засоби викликають звикання, необхідно розібратися з класифікацією проносних засобів. Існує чотири основні групи проносних засобів:

• ті, що збільшують об’єм калових мас. До складу таких препаратів входять речовини, що притягують рідину, вони розм’якшують калові маси, збільшуючи їхній об’єм. Завдяки такому механізму стимулюється перистальтика кишківника. Це одні з найм’якших засобів, їх можна приймати навіть у період вагітності та лактації. Ефект від прийому таких засобів нешвидкий, він настає на 2-3 день;
• осмотичні препарати. Дані засоби збільшують об’єм рідини в самому кишківнику, що призводить до розрідження калу і полегшення його просування. Такі препарати добре переносяться організмом, їх призначають вагітним і дітям. Діють засоби теж нешвидко, а лише через 2-3 дні;
• пом’якшувальні засоби. Принцип дії медикаментів досить простий, засіб обволікає калові маси, що полегшує дефекацію. Такі препарати призначають після операцій;
• стимулюючі засоби. До складу таких препаратів входять подразнюючі компоненти, що змушують м’язову оболонку кишківника скорочуватися і прискорювати виведення калових мас. Ефект від використання таких засобів швидкий, найчастіше від декількох хвилин до декількох годин, залежно від форми випуску. Супозиторії діють швидко, проте викликають спазми і біль у животі.

Купити проносні препарати можна без рецепта, однак варто пам’ятати, що неправильно підібрані ліки можуть призвести до звикання, закрепів і синдрому ледачого кишківника.

Як відбувається звикання кишківника до проносних засобів

«Ледачий кишківник» – це стан, при якому знижується моторика товстої кишки, що може призвести до утруднення процесу дефекації. Це не просто дискомфорт, а стан, який знижує якість життя людини. У більшості випадків даний синдром може бути викликаний тривалим прийомом проносних засобів. Реальну залежність викликають тільки стимулюючі засоби (подразнюючі). Як це відбувається:

• засіб, потрапляючи на слизову оболонку прямої кишки, спричиняє скорочення кишківника. При постійному застосуванні таких препаратів нервові закінчення й м’язи виснажуються, знижується їхня чутливість і послаблюється моторика;
• залежність формується тоді, коли організм звикає до постійної стимулюючої дії препаратів і вже не може самостійно випорожнюватися;
• намагаючись упоратися із закрепами, людина збільшує дозу, що ще більше ускладнює ситуацію.

Якщо такі препарати приймати часто і протягом тривалого часу, то кишківник звикає до сильної стимуляції, перестає нормально реагувати на імпульси організму і починає лінуватися. В результаті доводиться збільшувати дозу препарату або частоту прийому, оскільки закрепи без таких медикаментів тільки погіршуються. Саме тому стимулюючі типи проносних засобів рекомендується приймати тільки за призначенням лікаря і дуже короткими курсами. Інші види препаратів залежності не викликають, але можуть провокувати інші порушення у вигляді здуття, болю в животі, діареї, зневоднення, дисбалансу мінералів і солей в організмі. Також від проносних може розвинутися психологічна залежність.

Як змусити кишківник працювати самостійно

«Ледачий кишківник» можна змусити працювати. Якщо такий стан не пов’язаний з різними захворюваннями внутрішніх органів, які вимагають втручання фахівця, то в першу чергу варто внести корективи у свій спосіб життя. Також лікарі рекомендують:

• нормалізувати дієту. При млявій моториці кишківника корисні продукти, що багаті клітковиною, включаючи овочі, фрукти, насіння, горіхи, ягоди, бобові, цільні злаки, які необхідно включити в свій раціон;
• дотримуватися режиму дня. Варто дотримуватися ритму сну і неспання, регулярно приймати їжу і пити багато води;
• включити фізичну активність. Фізичні навантаження, зарядка стимулюють роботу внутрішніх органів, а особливо – кишківника;
• вживати достатню кількість води. Зневоднення є головною причиною порушення моторики і утворення закрепів. Саме тому в день потрібно випити від 1,5 до 2 літрів води.

Під час лікування «ледачого кишківника» у дітей і дорослих лікар може призначити проносні засоби. Найнебезпечнішими вважаються осмотичні препарати, що поліпшують перистальтику за рахунок збільшення тиску і утримання рідини всередині товстої кишки. Курс таких препаратів допомагає налагодити щоденний ритм очищення кишківника. Приймати такі засоби необхідно строго за призначенням лікаря, адже неправильне дозування може дати зворотний ефект. Також змусити кишківник працювати самостійно допомагають спеціальні фізичні вправи.

Профілактика і відновлення моторики

Щоб попередити розвиток синдрому ледачого кишківника і постійних закрепів, фахівці рекомендують дотримуватися простих правил. Лікарі рекомендують:

• пити більше води;
• урізноманітнити свій раціон фруктами, овочами та продуктами, багатими на клітковину, відмовитися від їжі швидкого приготування, фастфуду, напівфабрикатів;
• харчуватися дрібно – маленькими порціями по кілька разів на день;
• приділяти увагу фізичній активності, ходити на прогулянки, робити зарядку, займатися спортом, якщо дозволяє вік і здоров’я;
• в жодному разі не ігнорувати позиви в туалет;
• вчасно звертатися за медичною допомогою і проходити необхідні обстеження;
• не займатися самолікуванням і не використовувати безконтрольно проносні препарати.

Якщо лікування, фізична активність не допомагають від синдрому ледачого кишківника, то лікар доповнює терапію медикаментозними засобами у вигляді препаратів, що підвищують тонус і моторику кишківника, пробіотиків, пребіотиків, метабіотиків. Такі засоби допомагають відновити кишкову мікрофлору і запустити травний тракт.

Висновки

Синдром ледачого кишківника є не міфом, а реальним станом, при якому м’язи органа працюють дуже слабо, що викликає хронічні закрепи. Часте використання проносних засобів, особливо безконтрольно, може погіршити ситуацію, порушивши природну роботу і мікрофлору кишківника. Більшість проносних препаратів стимулюють перистальтику, але при тривалому використанні можуть перестати працювати, викликаючи залежність і погіршуючи роботу кишківника. До того ж порушується мікрофлора, організм втрачає рідину, калій та інші мінерали, викликаючи зневоднення, проте правильна дієта, фізична активність, достатня кількість води допомагають відновити його тонус.